Фуросемід (Furosemide)

Фармакологічна група: Петльові діуретики. Основна фармакологічна дія: Блокує реабсорбцію натрію та хлору у висхідному коліні петлі Генле, що призводить до посиленого виведення води та натрію з організму. Також збільшує секрецію калію та виведення кальцію, магнію і фосфатів.

Доступні форми випуску: Таблетки 20 мг, 40 мг, 500 мг; пероральний розчин 20 мг/5 мл, 40 мг/5 мл, 50 мг/5 мл; розчин для ін’єкцій 20 мг/2 мл, 50 мг/5 мл, 250 мг/25 мл.

Показання в паліативній допомозі:

• Лікування набряків, пов’язаних із застійною серцевою недостатністю (ХСН), цирозом печінки або хворобами нирок.
• Резистентна гіпертензія.
• ✢ Злоякісний асцит (асоційований з портальною гіпертензією та низьким рівнем альбуміну).

Протипоказання та застереження:

• Протипоказаний при хворобі Аддісона, анурії, зневодненні, тяжкій гіпокаліємії/гіпонатріємії та тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
• Смертельна комбінація: Виробники рисперидону не рекомендують спільне застосування з фуросемідом у літніх пацієнтів з деменцією через різке підвищення ризику смертності.
• Умовний ризик подовження інтервалу QT/TdP, пов’язаний з розвитком електролітних порушень (особливо гіпокаліємії та гіпомагніємії).
• З обережністю застосовується у пацієнтів з цукровим діабетом (викликає гіперглікемію), подагрою (гіперурикемія), утрудненим відтоком сечі (ризик гострої затримки) та у літніх.

Побічні ефекти:

• Дуже часто: зневоднення, електролітний дисбаланс (гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія), гіпохлоремічний метаболічний алкалоз, гіпотензія.
• Часто: підвищення креатиніну та сечовини, гіповолемія.
• Нечасто: глухота та шум у вухах (часто необоротні; пов’язані з високими дозами або надто швидким в/в введенням), м’язові спазми, слабкість, подагра, порушення толерантності до глюкози.

Лікарська взаємодія:

• Значно знижують сечогінний ефект фуросеміду та підвищують ризик гострої ниркової недостатності (ГНН) препарати групи НПЗП.
• Холестирамін та сукральфат знижують всмоктування фуросеміду (розділяти прийом на 2 години).
• Підвищує токсичність літію та дигоксину.
• Кардіотоксичність препаратів, що подовжують QT, зростає на тлі гіпокаліємії/гіпомагніємії, спричиненої фуросемідом.

Дозування:

• Пероральні дози приймають вранці, щоб уникнути нічного діурезу.
• Набряки: 40 мг внутрішньо вранці, підтримуюча доза 20–40 мг на добу (при резистентності до 120 мг/добу). Асцит: застосовується тільки в комбінації зі спіронолактоном.
• Парентерально: В/в введення повинно бути дуже повільним, не швидше 4 мг/хв, у дозах 20–50 мг.
• ✢ Через шприцеву помпу (CSCI): від 20 до 140 мг за 24 години при кінцевих стадіях ХСН. Біодоступність перорального препарату становить 60-70%, що потрібно враховувати при переведенні на інфузію.

Коригування дози:

• Літні: Специфічних обмежень немає, дозу титрують до досягнення відповіді.
• Печінкова недостатність: Застосовувати з обережністю, оскільки спровокована гіпокаліємія може призвести до печінкової енцефалопатії.
• Ниркова недостатність: У таких пацієнтів можуть знадобитися вищі дози, оскільки фуросемід повинен потрапити всередину канальців нирок, щоб спрацювати.

Метафора: Фуросемід — це «потужний насос для відкачування рідини». Він агресивно змушує нирки скидати воду, допомагаючи організму не “втонути” у власних набряках при серцевій недостатності. Однак, викачуючи воду, насос захоплює з собою критично важливі електроліти (калій, магній, натрій), залишаючи “труби” організму сухими і піддаючи серце ризику небезпечних збоїв (аритмій), тому його роботу потрібно суворо балансувати.