Лоперамід (Loperamide)

Фармакологічна група: Протидіарейні засоби; агоністи мю-опіоїдних рецепторів. Основна фармакологічна дія: Лоперамід є потужним агоністом мю-опіоїдних рецепторів (MOR) у кишечнику. Він сповільнює перистальтику, збільшує час проходження вмісту по кишечнику та впливає на рух води й електролітів. Препарат піддається значному метаболізму першого проходження в печінці (CYP3A4 і CYP2C8) і є субстратом P-глікопротеїну (P-gp), через що його пероральна біодоступність становить лише близько 0,3%. Таким чином, у системний кровотік потрапляє незначна кількість препарату, що виключає центральні опіоїдні ефекти при звичайних дозах.

Доступні форми випуску

• Рецептурні (POM) та безрецептурні (GSL/P): Капсули (2 мг), таблетки (2 мг), ородисперсні таблетки (2 мг), пероральний розчин (1 мг/5 мл). Без рецепта продається з обмеженням максимальної добової дози до 12 мг.

Показання в паліативній допомозі

• Гостра та хронічна діарея.

Протипоказання та застереження

• Абсолютні протипоказання: здуття живота, гострий виразковий коліт, псевдомембранозний (антибіотико-асоційований) коліт, токсичний мегаколон, кишкова непрохідність.
• Кардіотоксичність: існує умовний ризик подовження інтервалу QT і піруетної тахікардії (TdP) при прийомі надмірних доз (від 40 до 800 мг на добу).
• Гематоенцефалічний бар’єр: при застосуванні доз вище рекомендованих або при одночасному прийомі з інгібіторами CYP3A4 чи P-gp (наприклад, лансопразолом) лоперамід може проникати в ЦНС, спричиняючи токсичність.

Побічні ефекти

• Часто: запор, запаморочення, метеоризм, головний біль, нудота.
• Нечасто: біль у животі, сонливість, сухість у роті, диспепсія, блювання, висип.
• Рідко: паралітична кишкова непрохідність, затримка сечі, тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Лікарська взаємодія

• Інгібітори P-gp (наприклад, лансопразол, хінідин, спіронолактон): підвищують концентрацію лопераміду в плазмі крові, що може призвести до системних побічних ефектів.
• Антихолінергічні препарати та опіоїди: посилюють закріплювальний ефект.
• Прокінетики (домперидон, метоклопрамід) та еритроміцин: антагонізують протидіарейний ефект лопераміду.

Дозування

• Гостра діарея: початкова доза 4 мг внутрішньо, далі по 2 мг після кожного неоформленого випорожнення (максимум 16 мг/добу за рецептом або 12 мг/добу без рецепта).
• Хронічна діарея: 4–8 мг на добу в кілька прийомів. ✢ У паліативній практиці можуть знадобитися вищі дози (32–64 мг/добу), однак їх не слід застосовувати при одночасному прийомі інгібіторів CYP3A4 або P-gp через ризик системних опіоїдних ефектів.