Лоразепам (Lorazepam)

Фармакологічна група: Анксіолітики; бензодіазепіни. Основна фармакологічна дія: Лоразепам потенціює дію ГАМК, посилюючи гальмування нейронів і пригнічуючи ЦНС (особливо в лімбічній системі та ретикулярній формації). На відміну від більшості інших бензодіазепінів, лоразепам не піддається метаболізму в системі цитохрому P450. Він метаболізується шляхом прямої кон’югації з глюкуроновою кислотою (через ферменти UGT2B4, UGT2B7 і переважно UGT2B15) у неактивні сполуки. Цікаво, що близько 50% представників європеоїдної раси мають генетичний варіант ферменту UGT2B15 зі зниженою активністю, що може призводити до посиленого ефекту препарату.

Доступні форми випуску

• Таблетки: 1 мг, 2,5 мг (не всі дженерики мають риску для поділу).
• Розчин для прийому всередину: 1 мг/мл.
• Розчин для ін’єкцій: 4 мг/мл.

Показання в паліативній допомозі

• Тривога та безсоння (короткострокове лікування: 2–4 тижні).
• Епілептичний статус (ін’єкції).
• ✢ Задишка (препарат другої лінії).

Протипоказання та застереження

• Абсолютні протипоказання: гостра легенева недостатність, міастенія гравіс, синдром нічного апное, тяжка печінкова недостатність (ризик печінкової енцефалопатії).
• Взаємодія з опіоїдами: сумісне застосування підвищує ризик глибокої седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Комбінація повинна застосовуватися в мінімальних ефективних дозах під суворим контролем.
• Ризик залежності: тривале застосування викликає фізичну та психологічну залежність. Різка відміна може спровокувати тяжкий синдром відміни (тривога, судоми, сплутаність свідомості, тремор). Препарат слід відміняти поступово.

Побічні ефекти

• Дуже часто: сонливість.
• Часто: астенія, атаксія, запаморочення, втома, м’язова слабкість.
• Рідко: антероградна амнезія, апное, пригнічення дихання, парадоксальні реакції (збудження, агресія, марення), жовтяниця, зміни печінкових проб.

Лікарська взаємодія

• Фармакокінетична: через відсутність зв’язку з системою CYP450 лоразепам рідше вступає у взаємодії. Однак вальпроат натрію інгібує фермент UGT2B15, тому при їх спільному прийомі дозу лоразепаму слід зменшити на 50%.
• Депресанти ЦНС (алкоголь, антипсихотики, антидепресанти, опіоїди): адитивний седативний ефект і ризик пригнічення дихання.

Дозування (Дозировка)

• Тривога: початкова доза 0,5–1 мг сублінгвально✢ або всередину до 4 разів на добу за потребою (максимум 4 мг/добу).
• Безсоння: 1–2 мг всередину перед сном.
• Епілептичний статус: 4 мг внутрішньовенно (повільно); ін’єкцію можна розвести 1:1 фізрозчином. За потреби повторити через 10–15 хвилин.
• ✢ Задишка: 0,5 мг сублінгвально за потребою (до 4 мг/добу).

Корекція дози

• Літні: рекомендується застосовувати найменші ефективні дози (наприклад, до 2 мг на добу при тривозі/задишці), оскільки пацієнти більш чутливі до побічних ефектів.

Печінкова/ниркова недостатність: протипоказаний при тяжкій печінковій недостатності. При легкому та помірному ступені потрібен обережний підбір дози.