Мідазолам (Midazolam)

Фармакологічна група: Анксіолітики / седативні препарати; бензодіазепіни короткої дії. Основна фармакологічна дія: Мідазолам посилює ГАМК-ергічну передачу в ЦНС, виступаючи модулятором рецепторів ГАМК-А. Він екстенсивно метаболізується в печінці ізоферментами CYP3A4 і CYP3A5. Один із його метаболітів, 1′-гідроксимідазолам глюкуронід, є активним (становить близько 10% від ефекту внутрішньовенної дози) і може накопичуватися при нирковій недостатності, призводячи до тривалої седації.

Доступні форми випуску

• Розчин для ін’єкцій/інфузій: 10 мг/2 мл, 50 мг/10 мл та ін.
• Букальний/оромукозний розчин (у шприцах): 10 мг/2 мл, 5 мг/мл та ін. (наприклад, Buccolam®, Epistasus®).

Показання в паліативній допомозі (усі ✢ поза інструкцією)

• Задишка, стійка гикавка, термінальне збудження та тривога.
• Судоми, епілептичний статус, міоклонус.
• Кровотечі з великих судин (для зняття паніки).

Протипоказання та застереження

• Строго не рекомендується одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як капсули ітраконазолу або гель міконазолу для порожнини рота (пероральний мідазолам протипоказаний у цих випадках через ризик тяжкої токсичності).
• Поєднання з опіоїдами (морфін, оксикодон) підвищує ризик глибокої седації та пригнічення дихання; однак у паліативній допомозі це допустимо при ретельному титруванні.
• Тривале лікування викликає фізичну залежність, різка відміна спровокує судоми, галюцинації та тривогу.

Побічні ефекти

• Найбільш характерні: антероградна амнезія, сонливість, сплутаність свідомості, сухість у роті.
• У рідкісних випадках виникають парадоксальні реакції: агресія, мимовільні рухи, збудження.

Лікарська взаємодія

• Грейпфрутовий сік: категорично уникати, оскільки він блокує кишковий CYP3A4 і різко посилює ефект перорального мідазоламу.
• Підсилюють ефект (інгібітори CYP3A4): макроліди (кларитроміцин), флуконазол, апрепітант.
• Знижують ефект (індуктори CYP3A4): карбамазепін (при його відміні дозу мідазоламу доведеться знижувати).

Дозування

• Термінальне збудження/тривога: 2,5–10 мг підшкірно (PRN) або 10–60 мг через шприцеву помпу (CSCI) за 24 години.
• Епілептичний статус: 10 мг підшкірно, внутрішньом’язово, букально (за щоку) або інтраназально. За потреби повторити через 10–20 хвилин.
• Задишка: 2,5–5 мг підшкірно за потреби або 5–10 мг у помпу за добу як додаток до морфіну.
• Масивна кровотеча: 5–10 мг в/в, в/м або інтраназально кожні 10 хвилин (уникати підшкірного введення через шок і погане всмоктування) до 30 мг.

Коригування дози

• Літнім пацієнтам дозу знижують через ризик тривалої седації.
• При печінковій та нирковій недостатності дозу підбирають обережно, оскільки активний метаболіт накопичується в нирках, а період напіввиведення самого препарату зростає при ураженні печінки.