Апрепітант (Aprepitant)

Фармакологічна група: Протиблювотні засоби; антагоністи рецепторів нейрокініну-1 (NK1). Основна фармакологічна дія: Апрепітант є селективним антагоністом рецепторів нейрокініну-1 (NK1) людини з високою спорідненістю. Він блокує зв’язування субстанції P (нейропептиду, що викликає блювання) із рецепторами NK1 у центральній нервовій системі. Це забезпечує унікальний механізм контролю нудоти, який відрізняється від дії антагоністів 5-HT3 (ондансетрону) або дофамінових антагоністів.

Доступні форми випуску

• Emend®: капсули по 80 мг та 125 мг.

Показання

• Профілактика нудоти та блювання, спричинених високо- та помірно еметогенною хіміотерапією раку.
• ✢Лікування рефрактерної нудоти та блювання, що не піддаються стандартній терапії.
• ✢Лікування хронічного кашлю, стійкого до іншої терапії, у пацієнтів з раком легень.

Протипоказання та застереження

• Протипоказаний пацієнтам із гострою порфірією.
• Слід бути обережним при призначенні пацієнтам із помірною та тяжкою печінковою недостатністю (бракує клінічних даних).
• Препарат є як субстратом, так і помірним інгібітором/індуктором ферменту CYP3A4, що робить його схильним до численних лікарських взаємодій.
• Капсули містять сахарозу, що важливо для пацієнтів із рідкісними спадковими формами непереносимості цукрів.

Побічні ефекти

• Часто: зниження апетиту, запор, диспепсія (печія), стомлюваність, головний біль, гикавка, підвищення рівня печінкових ферментів.
• Нечасто: анемія, тривожність, запаморочення, сухість у роті, гарячі припливи, здуття живота, висип.
• Рідко: дезорієнтація, ейфорія, порушення смаку, кандидоз, м’язові спазми, серйозні шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона).

Лікарська взаємодія

• Взаємодія з CYP3A4: апрепітант спочатку пригнічує цей фермент (перші дні), а потім помірно стимулює (через 7 днів). Це впливає на:
  • Дексаметазон (перорально): апрепітант подвоює його рівень у крові; дозу дексаметазону слід знизити на 50%.
  • Мідазолам (перорально): апрепітант значно посилює його седативний ефект.
  • Оксикодон та фентаніл: можливе підвищення ризику опіоїдної токсичності на початку лікування апрепітантом.
• Варфарин: апрепітант може знижувати МНО (через індукцію CYP2C9); необхідний ретельний контроль згортання крові протягом 2 тижнів після курсу апрепітанту.
• Кларитроміцин: підвищує рівень апрепітанту, збільшуючи ризик побічних ефектів.

Дозування

• Для профілактики нудоти (CINV): 125 мг за 1 годину до хіміотерапії (день 1), потім по 80 мг вранці (дні 2 та 3) у комбінації з кортикостероїдами та антагоністами 5-HT3.
• Рефрактерна нудота (✢): описані випадки успішного тривалого застосування в дозі 80 мг один раз на день протягом кількох місяців.
• Хронічний кашель (✢): 125 мг у перший день, надалі по 80 мг один раз на день протягом 7 днів.

Коригування дози

• Літні пацієнти: коригування не потрібне.
• Ниркова недостатність: коригування не потрібне, навіть для пацієнтів на діалізі.
• Печінкова недостатність: при легкій формі доза не змінюється; при помірній/тяжкій — використовувати з обережністю.

Фармакологія та додаткова інформація

Апрепітант має пероральну біодоступність 60–65%. Капсули слід ковтати цілими. Препарат практично не виводиться нирками в незміненому вигляді, що робить його безпечним для пацієнтів із нирковими розладами.