Езомепразол (Esomeprazole)

Фармакологічна група: Інгібітори протонної помпи (ІПП). Основна фармакологічна дія: Езомепразол є S-ізомером омепразолу та пригнічує секрецію шлункової кислоти дозозалежним чином за рахунок специфічного інгібування ферменту H+/K+-АТФази в парієтальних клітинах шлунка. Препарат швидко руйнується під впливом шлункової кислоти, тому пероральні форми випускаються в кишковорозчинній оболонці. Біодоступність при багаторазовому прийомі становить близько 89%. Препарат інтенсивно метаболізується печінкою, в основному за участю ізоферменту CYP2C19 (і меншою мірою CYP3A4), а його неактивні метаболіти виводяться переважно нирками.

Доступні форми випуску: Кишковорозчинні таблетки та капсули 20 мг, 40 мг; кишковорозчинні гранули 10 мг; розчин для внутрішньовенних ін’єкцій та інфузій 40 мг. Таблетки 20 мг можуть відпускатися без рецепта (OTC) для короткочасного зняття симптомів печії.

Показання в паліативній допомозі: Лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки; рефлюкс-езофагіт та симптоматична ГЕРХ; лікування та профілактика гастродуоденальних виразок, пов’язаних із прийомом НПЗП. ✢ Введення шляхом безперервної підшкірної інфузії (CSCI) поза інструкцією.

Протипоказання та застереження:

• Підвищення pH шлунка може критично порушити всмоктування деяких ліків.
• Лікування езомепразолом незначно підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових інфекцій (наприклад, Clostridium difficile), тому слід уникати необґрунтованого застосування або високих доз.
• Прийом препаратів групи ІПП може спричинити електролітні порушення, такі як тяжка гіпомагніємія, яка часто супроводжується гіпокальціємією та гіпокаліємією.
• Присутній умовний ризик подовження інтервалу QT та розвитку піруетної тахікардії (TdP) на тлі електролітних збоїв.
• Різка відміна після тривалого застосування (>8 тижнів) може спричинити рикошетну гіперсекрецію кислоти.
• При прийомі високих доз ІПП більше 1 року підвищується ризик переломів стегна, зап’ястя та хребта, особливо у людей похилого віку.

Побічні ефекти:

• Часто: біль у животі, запор, діарея, метеоризм, доброякісні поліпи фундальних залоз, головний біль, нудота, блювання.
• Нечасто/Рідко: переломи кісток, запаморочення, сухість у роті, підвищення печінкових ферментів, інтерстиціальний нефрит, сплутаність свідомості, бронхоспазм.

Лікарська взаємодія:

• Фармакокінетична: Езомепразол є потужним інгібітором CYP2C19. Він значно знижує всмоктування атазанавіру та ерлотинібу (комбінації слід уникати), а також препаратів заліза, кетоконазолу та ітраконазолу. Езомепразол критично знижує антиагрегантну дію клопідогрелю (виробник рекомендує уникати спільного прийому). Езомепразол може небезпечно підвищувати в крові концентрацію циталопраму, есциталопраму, діазепаму, фенітоїну та такролімусу. Рівень самого езомепразолу може підвищуватися при спільному прийомі з флуконазолом або кларитроміцином.

Дозування:

• ГЕРХ та виразки шлунка: 40 мг всередину 1 раз на день (у тяжких випадках до 8 тижнів).
• Профілактика НПЗП-виразок: 20 мг всередину 1 раз на день.
• ✢ Через шприцеву помпу (CSCI): 20–40 мг езомепразолу вводять за 24 години (або короткою інфузією за 30 хвилин), розводячи у фізрозчині (NaCl).

Коригування дози:

• Літні: Корекція не потрібна.
• Печінкова/Ниркова недостатність: При легкій та помірній печінковій недостатності корекція не потрібна, але при тяжкому ступені доза не повинна перевищувати 20 мг/добу. При нирковій недостатності обмеження відсутні, однак при тяжкій формі препарат використовують з обережністю.

Метафора: Езомепразол — це «потужний хімічний вимикач» для шлункової кислоти. Він ефективно усуває печію та загоює виразки, але при цьому «вимикає» важливий фермент печінки (CYP2C19) та змінює кислотність шлунка, через що багато інших ліків (від препаратів заліза до клопідогрелю) перестають нормально засвоюватися або працювати.