Гліпізид (Glipizide)

Опубліковано в

Гліпізид (Glipizide)

Опис

Фармакологічна група: Гіпоглікемічні засоби; похідні сульфонілсечовини другої генерації. Основна фармакологічна дія: Гліпізид є потужним короткодіючим стимулятором секреції інсуліну. Він діє безпосередньо на АТФ-чутливі калієві канали β-клітин підшлункової залози, викликаючи їх деполяризацію та вивільнення інсуліну. Головною особливістю гліпізиду є його здатність швидко відновлювати ранню фазу секреції інсуліну у відповідь на прийом вуглеводів, що ефективно знижує постпрандіальну (післяобідню) гіперглікемію. Крім того, він має екстрапанкреатичні ефекти: підвищує щільність інсулінових рецепторів та підсилює дію інсуліну на етапах після зв’язування з рецептором.

Доступні форми випуску

  • Minodiab® (POM): таблетки по 5 мг.
  • Генеричні препарати: таблетки по 5 мг.

Показання

  • Цукровий діабет 2-го типу, коли дієтотерапії недостатньо.
  • Менеджмент діабету у паліативних пацієнтів, які потребують препарату з відносно коротким періодом дії для уникнення кумуляції.

Протипоказання та застереження

  • Абсолютні протипоказання: діабет 1-го типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична кома, тяжка ниркова або печінкова недостатність, вагітність.
  • Ризик гіпоглікемії: підвищується при вживанні алкоголю, тривалих перервах між прийомами їжі та при порушенні функції нирок/печінки.
  • Алкоголь: одночасне вживання алкоголю може викликати дисульфірамоподібну реакцію (припливи, нудота, тахікардія) та непередбачуване падіння цукру.
  • Похилий вік: літні пацієнти (особливо старше 75 років) є найбільш вразливими до «прихованої» гіпоглікемії, яка може проявлятися лише слабкістю або дезорієнтацією.

Побічні ефекти

  • Часто: диспепсія, біль у животі, діарея, нудота, гіпоглікемія.
  • Нечасто: запаморочення, сонливість, тремор, екзема, блювання.
  • Невідома частота: холестатична жовтяниця, гепатит, реакції гіперчутливості, головний біль, зміни крові (агранулоцитоз, тромбоцитопенія), транзиторні порушення зору на початку терапії.

Лікарська взаємодія

  • CYP2C9: Гліпізид є субстратом CYP2C9. Препарати, що блокують цей цитохром (флуконазол, міконазол), різко підвищують його концентрацію в крові, що може призвести до летальної гіпоглікемії.
  • Посилення дії: аспірин, інгібітори АПФ, СІЗЗС, сульфаніламіди, варфарин.
  • Послаблення дії: стероїди (дексаметазон), тіазидні діуретики, β2-агоністи (сальбутамол), які можуть підвищувати рівень цукру.

Дозування

  • Початкова доза: 2,5–5 мг один раз на добу за 30 хвилин до сніданку або обіду.
  • Титрування: дозу можна поступово збільшувати на 2,5–5 мг кожні кілька днів до досягнення ефекту.
  • Максимальна доза: рекомендована одноразова доза не повинна перевищувати 15 мг; загальна добова — 20 мг.

Фармакологія та додаткова інформація

Гліпізид всмоктується швидко і повністю. Пік концентрації в плазмі настає через 1–3 години. Він має короткий період напіввиведення (близько 2–4 годин), проте гіпоглікемічний ефект триває до 24 годин завдяки тривалій стимуляції β-клітин. Препарат метаболізується в печінці до неактивних сполук, які виводяться нирками (80%) та фекаліями (20%).

Поставити запитання лікарю

FAQ (Питання та відповіді)

Ні. Гліпізид — це таблетований препарат для прийому через рот. У паліативі, якщо пацієнт не може ковтати, пероральні цукрознижувальні засоби зазвичай скасовують. При критичній потребі в контролі цукру в термінальній стадії використовують інсулін підшкірно.

Коли прогноз життя стає коротким (дні/тижні), навантаження від прийому таблеток і ризик гіпоглікемії часто перевищують користь. На етапі «вмирання» (End-of-life) гліпізид слід відмінити. Моніторинг крові припиняють, якщо у пацієнта немає симптомів (сильна спрага, збудження).

Так, таблетки гліпізиду можна подрібнювати та змішувати з водою безпосередньо перед використанням. Це важливо для пацієнтів з дисфагією (порушенням ковтання).

Кортикостероїди (наприклад, дексаметазон) значно підвищують рівень цукру, антагонізуючи дію гліпізиду. У паліативній практиці часто доводиться збільшувати дозу гліпізиду вранці, щоб компенсувати вплив стероїдів.

Якщо пацієнт симптоматичний (наприклад, виражене збудження або сухість), можна ввести 6 одиниць швидкодіючого інсуліну підшкірно одноразово. Подальший контроль зазвичай не проводиться, щоб не обтяжувати пацієнта ін’єкціями.

Схожі препарати