Інсулін (Insulin)

Фармакологічна група: Антидіабетичні засоби; гормони підшлункової залози. Основна фармакологічна дія: Інсулін — це гормон, який регулює метаболізм вуглеводів, жирів та білків. Він знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи її поглинання периферичними тканинами (особливо скелетними м’язами та жировою тканиною) та пригнічуючи вироблення глюкози печінкою (глюконеогенез та глікогеноліз). Залежно від типу (швидкої, середньої, тривалої дії або двофазний), початок, пік та тривалість ефекту суттєво відрізняються.

Доступні форми випуску На ринку є широкий вибір препаратів інсуліну у вигляді флаконів, картриджів (наприклад, Penfill®) та попередньо наповнених шприц-ручок (FlexPen®, KwikPen®, SoloStar® тощо). До основних груп належать:

• Ультракороткої та короткої дії (швидкий початок, діють 3-8 годин): інсулін аспарт (NovoRapid®, Fiasp®), інсулін ліспро (Humalog®), інсулін глулізин (Apidra®), розчинний інсулін (Actrapid®, Humulin® S).
• Середньої тривалості дії (ізофан-інсуліни, діють до 24 годин): Humulin® I, Insulatard®, Insuman® Basal.
• Тривалої дії (базальні аналоги, діють 24 години без вираженого піку): інсулін деглюдек (Tresiba®), інсулін детемір (Levemir®), інсулін гларгін (Lantus®, Abasaglar®, Toujeo®).
• Двофазні (комбіновані) інсуліни (суміш короткої та середньої дії): NovoMix® 30, Humalog® Mix, Humulin® M3, Insuman® Comb.

Показання

• Цукровий діабет (1-го та 2-го типу).

Протипоказання та застереження

• Препарати призначені переважно для підшкірного введення (SUBCUT), якщо в інструкції не вказано інше (деякі можна вводити внутрішньовенно під наглядом фахівця).
• Ризик гіпоглікемії: Ризик зниження або відсутності попереджувальних симптомів гіпоглікемії зростає при автономній нейропатії, депресії (особливо при прийомі СІЗЗС), у літньому віці, при частих епізодах гіпоглікемії та тривалому анамнезі діабету.
• У термінальній стадії мета лікування зміщується зі строгого контролю на запобігання симптоматичній гіпер- та гіпоглікемії (цільовий рівень глюкози часто пом’якшують до 8–15 ммоль/л).

Побічні ефекти

• Дуже часто: гіпоглікемія (залежить від дози, дієти та супутніх факторів).
• Нечасто: реакції в місці ін’єкції (почервоніння, біль, свербіж); ліподистрофія (ризик знижується при чергуванні місць ін’єкцій); набряки (через затримку натрію на початку лікування); тимчасове погіршення ретинопатії (при різкому покращенні контролю глюкози); порушення зору.
• Дуже рідко: реакції гіперчутливості (анафілаксія, кропив’янка).

Лікарська взаємодія

• Підвищують ризик гіпоглікемії (посилюють ефект): Інгібітори АПФ, антидепресанти (СІЗЗС, ІМАО — можуть порушувати розпізнавання симптомів гіпоглікемії).
• Знижують ефект інсуліну (ризик гіперглікемії): Кортикостероїди (дексаметазон, преднізолон), діуретики, антипсихотики, бета-2-агоністи.
• Октреотид: Може впливати на метаболізм глюкози; може знадобитися коригування дози інсуліну.

Дозування

• У всіх випадках доза підбирається індивідуально. На тривалість дії впливають доза, місце ін’єкції, кровопостачання, температура тіла та фізична активність пацієнта.

Коригування дози

• Літні пацієнти: Прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до постійного зниження потреби в інсуліні.
• Печінкова недостатність: Потреба в інсуліні може знижуватися через порушення глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну в печінці. Однак при хронічній печінковій недостатності потреба може зростати через розвиток інсулінорезистентності.
• Ниркова недостатність: Потреба в інсуліні часто знижується через уповільнення його виведення (ризик гіпоглікемії). Необхідний частий моніторинг рівня глюкози.