Карбамазепін (Carbamazepine)

Фармакологічна група: Протисудомні препарати. Основна фармакологічна дія: Карбамазепін структурно споріднений з трициклічними антидепресантами. Його основний механізм дії полягає у стабілізації нейрональних мембран за рахунок блокади натрієвих каналів (залежної від використання). Препарат має цілий спектр додаткових фармакологічних властивостей, включаючи антихолінергічну, антидіуретичну, міорелаксуючу та антидепресивну дії. Карбамазепін інтенсивно метаболізується ізоферментом CYP3A4 і при цьому сам є потужним індуктором цитохромів (CYP1A2, 2B6, 2C9, 2C19, 3A4) та ферментів кон’югації (UGT). Здатність препарату «розганяти» власні шляхи метаболізму і шляхи метаболізму інших препаратів (аутоіндукція) робить його одним із найбільш проблемних лікарських засобів у контексті міжлікарських взаємодій.

Доступні форми випуску

• Різні бренди мають різну біодоступність, тому пацієнтам рекомендується завжди приймати препарат одного й того ж виробника.
• Таблетки стандартного та модифікованого вивільнення: 100 мг, 200 мг, 400 мг.
• Пероральна суспензія (100 мг/5 мл) та супозиторії (125 мг, 250 мг).

Показання у паліативній допомозі

• Судоми.
• Невралгія трійчастого нерва.
• ✢ Нейропатичний біль.

Протипоказання та застереження

• Протипоказаний при атріовентрикулярній блокаді, порфірії та пригніченні кісткового мозку в анамнезі. Препарат здатний спричиняти агранулоцитоз і апластичну анемію (при появі гарячки, виразок у роті або синців потрібно терміново звернутися до лікаря).
• Генетичні ризики тяжких шкірних реакцій: Пацієнти походженням із Китаю (Хань) та Таїланду повинні проходити скринінг на алель HLA-B1502 через високий ризик синдрому Стівенса–Джонсона. Для європейців подібний ризик пов’язаний із наявністю алеля HLA-A
• Через антихолінергічну активність препарат може спровокувати погіршення при закритокутовій глаукомі або викликати сплутаність свідомості, що часто помилково приймають за ранню деменцію у літніх.
• Потребує регулярного контролю печінкових тестів.

Побічні ефекти

• Дуже часто: підвищення рівня ГГТ (як наслідок індукції ферментів), атаксія, запаморочення, сонливість, кропив’янка, лейкопенія, нудота і блювання.
• Часто: гіпонатріємія (синдром неадекватної секреції АДГ), сухість у роті, набряки, диплопія, підвищення лужної фосфатази.
• Рідко/дуже рідко: відстрочений мультиорганний синдром гіперчутливості (DRESS), синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, порушення ритму серця.

Лікарська взаємодія

• Індукція метаболізму: знижує ефективність майже всіх опіоїдів (альфентаніл, фентаніл, метадон, оксикодон, трамадол, бупренорфін). Значно знижує дію кортикостероїдів (може знадобитися подвоєння дози), галоперидолу, левотироксину та багатьох антидепресантів.
• Ризик токсичності карбамазепіну: інгібітори CYP3A4 (макроліди, такі як кларитроміцин; флуконазол, ципрофлоксацин) можуть блокувати розщеплення карбамазепіну та спричинити тяжку токсичність.

Дозування

• Оскільки карбамазепін індукує свій власний метаболізм через кілька днів, починати слід із малих доз: 100–200 мг перорально 1–2 рази на добу.
• Дозу підвищують поступово на 100–200 мг кожні 2 тижні, зазвичай до ефективної дози 400–600 мг на добу у 2 прийоми.
• Ректально можна використовувати дозу 125–250 мг до 4 разів на добу (максимум до 7 днів).