Леветирацетам (Levetiracetam)

Фармакологічна група: Протисудомні препарати (антиепілептичні засоби). Основна фармакологічна дія: Точний механізм дії леветирацетаму невідомий. Вважається, що антиепілептична активність пов’язана з його зв’язуванням із білком синаптичних везикул SV2A, який є важливим для нормальної нейротрансмісії. Після перорального прийому він швидко та майже повністю всмоктується. Леветирацетам не інгібує та не індукує метаболізм інших ліків, і його основний шлях метаболізму не залучає ферменти цитохрому P450 (CYP). Препарат виводиться нирками як у вигляді незміненого препарату (66%), так і у вигляді неактивного метаболіту (24%).

Доступні форми випуску

• Таблетки: 250 мг, 500 мг, 750 мг, 1000 мг.
• Оральний розчин (без цукру): 100 мг/мл.
• Концентрат для внутрішньовенних інфузій: 500 мг/5 мл.

Показання

• Лікування парціальних судом із вторинною генералізацією або без неї.
• Додаткова терапія міоклонічних та первинно-генералізованих тоніко-клонічних судом.
• ✢ Купірування епілептичного статусу.
• ✢ Купірування судом шляхом введення через підшкірну помпу (CSCI).

Протипоказання та застереження

• Як і з іншими антиепілептиками, слід уникати раптової відміни препарату (рекомендується знижувати дозу поступово, не більше ніж на 500 мг двічі на добу кожні 2–4 тижні).
• Застосовувати з обережністю при нирковій та печінковій недостатності.
• Може спричиняти психотичні симптоми та поведінкові аномалії, включаючи дратівливість та агресію. При застосуванні для контролю судом наприкінці життя він може провокувати ажитований делірій (у таких випадках розглядають заміну на мідазолам або клоназепам).
• Незважаючи на відсутність попереджень в інструкціях (SmPC) Великобританії, база CredibleMeds® відзначає можливий дозозалежний ризик подовження інтервалу QT/TdP.
• Існує ризик появи суїцидальних думок.

Побічні ефекти

• Дуже часто: головний біль, назофарингіт, седація.
• Часто: біль у животі, агресія, анорексія, кашель, депресія, діарея, запаморочення, диспепсія, втома, безсоння, дратівливість, нудота, блювання, тремор.
• Нечасто: алопеція (оборотна), сплутаність свідомості, галюцинації, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення зору.
• Рідко: гостре пошкодження нирок, гепатит, панкреатит, рабдоміоліз, синдром Стівенса-Джонсона, DRESS-синдром (реакція гіперчутливості).

Лікарська взаємодія

• Фармакокінетичні взаємодії: леветирацетам має дуже низький потенціал взаємодій, оскільки не впливає на систему CYP450. Однак ліки, що виводяться шляхом канальцевої секреції або впливають на ниркову функцію (наприклад, НПЗП, інгібітори АПФ), можуть взаємодіяти з препаратом. Макрогол може знижувати ефективність леветирацетаму (уникати прийому в межах 1 години).
• Фармакодинамічні взаємодії: антипсихотики, антидепресанти та трамадол/тапентадол знижують судомний поріг. Засоби, що пригнічують ЦНС, посилюють седативний ефект.

Дозування Примітка: підшкірний/внутрішньовенний шлях можна використовувати в тих же дозах, що й пероральний.

• Монотерапія: початкова доза 250 мг перорально 1 раз на добу, з підвищенням через 1–2 тижні до 250 мг двічі на добу; максимум до 1500 мг двічі на добу.
• Додаткове лікування: 500 мг перорально двічі на добу (максимум 1500 мг двічі на добу).
• ✢ Введення через CSCI (помпу): при переході з перорального прийому коефіцієнт конверсії становить 1:1. Якщо пацієнт раніше не отримував препарат, початкова доза зазвичай становить 1000 мг/24 години з підвищенням до 3000 мг/24 години.

Коригування дози

• Літні пацієнти: може знадобитися коригування залежно від функції нирок.
• Печінкова недостатність: при легкій та помірній стадіях коригування не потрібне. При тяжкій печінковій недостатності рекомендовано знизити дозу, оскільки показники кліренсу креатиніну можуть бути ненадійними.

Ниркова недостатність: дозу необхідно коригувати залежно від кліренсу креатиніну (наприклад, при кліренсі <30 мл/хв максимальна добова доза знижується до 250–500 мг двічі на добу).