Рівароксабан (Rivaroxaban)

Фармакологічна група: Прямі пероральні антикоагулянти (високоселективний інгібітор фактора Xa). Основна фармакологічна дія: Інгібування фактора Xa перериває внутрішній та зовнішній шляхи каскаду згортання крові, пригнічуючи утворення тромбіну та розвиток тромбів. Ривароксабан не пригнічує сам тромбін і не впливає на тромбоцити. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить 80–100%. Препарат є субстратом білка-переносника P-глікопротеїну. Приблизно 2/3 дози метаболізується в печінці (за участю ферментів CYP3A4 та CYP2J2) і виводиться порівну з сечею та калом, а решта 1/3 виводиться нирками в незміненому вигляді.

Доступні форми випуску:

Таблетки 2,5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг.

Показання у паліативній допомозі:

Профілактика інсульту та системної емболії у дорослих пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь (з факторами ризику, такими як серцева недостатність, діабет або вік понад 75 років), а також лікування та профілактика рецидивів тромбозу глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА).

Протипоказання та застереження:

Суворо протипоказаний при активній клінічно значущій кровотечі, наявності вогнищ високого ризику кровотечі (нещодавня виразка ШКТ, злоякісні новоутворення з високим ризиком кровотечі), тяжких захворюваннях печінки, що супроводжуються коагулопатією, та при спільному застосуванні з будь-якими іншими антикоагулянтами. Спільне застосування з сильними інгібіторами CYP3A4 та P-глікопротеїну (наприклад, кетоконазол) не рекомендується через підвищений ризик великих кровотеч. Потужні індуктори (наприклад, рифампіцин) можуть критично знизити ефект антикоагулянту. Серйозні шкірні реакції (DRESS, синдром Стівенса-Джонсона) можуть виникнути в перші тижні лікування; при першій появі сильного шкірного висипу препарат слід негайно відмінити.

Побічні ефекти:

 
• Часто: біль у животі, анемія, запор, діарея, запаморочення, диспепсія, кровотечі різної локалізації (носові, очні, шлунково-кишкові, ясеневі, урогенітальні, кровохаркання), гематоми, головний біль, гіпотензія, підвищення трансаміназ, нудота, свербіж, порушення функції нирок.

 

• Нечасто: тахікардія, тромбоцитопенія, внутрішньомозковий крововилив, кропив’янка.

Лікарська взаємодія:

Є субстратом CYP3A4 та P-глікопротеїну. Сильні інгібітори цих шляхів протипоказані. Слід з особливою обережністю застосовувати препарати, що підвищують ризик кровотечі: аспірин, клопідогрель, кортикостероїди, НПЗП та антидепресанти груп СІЗЗС/СІЗЗСН.

Дозування:

Перед призначенням рекомендується перевірити функції печінки (АЛТ/АСТ) та нирок.

 
• Для профілактики інсульту/системної емболії: 20 мг внутрішньо 1 раз на добу.

 

• Лікування ТГВ та ТЕЛА: 15 мг внутрішньо 2 рази на день протягом перших 3 тижнів, потім 20 мг 1 раз на добу.

 

• Пролонгована профілактика ТГВ та ТЕЛА: 10 мг 1 раз на добу.

Коригування дози: У літніх пацієнтів корекція дози не потрібна. Ривароксабан суворо протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки, що супроводжуються коагулопатією (включаючи цироз класу B та C за Чайлд-П’ю). При нирковій недостатності середнього (CrCl 30–49 мл/хв) та тяжкого (CrCl 15–29 мл/хв) ступеня доза для профілактики інсульту знижується до 15 мг 1 раз на добу. Для лікування ТГВ/ТЕЛА при такому кліренсі слід розглянути зниження дози до 15 мг на добу після завершення початкового 3-тижневого курсу, якщо ризик кровотечі перевищує ризик рецидиву тромбозу. Використання не рекомендується при термінальній нирковій недостатності (CrCl <15 мл/хв).

Метафора: Ривароксабан — це «точковий блокатор тромбів». На відміну від старого доброго варфарину, якому потрібно кілька днів для розгону, він діє швидко, прицільно зв’язуючи лише один ключовий елемент згортання (фактор Xa). Однак, якщо «фільтри» організму (печінка або нирки) сильно пошкоджені, препарат почне накопичуватися, перетворюючись із захисника судин на небезпечне джерело кровотеч.