Вальпроат натрію (Sodium valproate)

Фармакологічна група: Протиепілептичні засоби. Основна фармакологічна дія: Точний механізм дії наразі невідомий, проте вважається, що препарат посилює гальмівну дію ГАМК (гамма-аміномасляної кислоти) через вплив на її метаболізм або синтез. Препарат також стабілізує нейрональні мембрани, що допомагає контролювати різні форми епілептичної активності.

Доступні форми випуску

• Стандартне вивільнення (Standard-release):
  • Epilim®: таблетки, що розчавлюються (100 мг); таблетки (200 мг, 500 мг); рідина без цукру та сироп (200 мг/5 мл); порошок для ін’єкцій (флакони по 400 мг із розчинником).
  • Генеричні препарати: таблетки та рідина, а також розчини для ін’єкцій (300 мг/3 мл та 400 мг/4 мл в ампулах).
• Модифіковане вивільнення (Modified-release):
  • Epilim Chrono® та Epival CR®: таблетки по 200 мг, 300 мг та 500 мг.
  • Epilim Chronosphere®: гранули в саше від 50 мг до 1000 мг.
  • Episenta®: капсули (150 мг, 300 мг) та гранули (500 мг, 1000 мг).

Показання

• Усі форми епілепсії.
• ✢Нейропатичний біль (використання поза інструкцією).
• ✢Менеджмент статусних судом.
• ✢Контроль судом за допомогою безперервної підшкірної інфузії (CSCI).

Протипоказання та застереження

• Протипоказання: гострі захворювання печінки; особиста або сімейна історія тяжкої дисфункції печінки; порфірія; дефекти циклу сечовини (ризик гіперамоніємії); вагітність та використання жінками дітородного віку (через високий тератогенний ризик).
• Дисфункція печінки: рідкісне, але тяжке ускладнення, що зазвичай виникає протягом перших 6 місяців терапії. Необхідно контролювати функції печінки, загальний аналіз крові та протромбіновий час перед початком та періодично під час лікування.
• Симптоми для відміни: пацієнти повинні негайно повідомити про біль у животі, астенію, анорексію, блювання або набряки, оскільки це може свідчити про ураження печінки.
• Панкреатит: повідомлялося про рідкісні летальні випадки; при появі гострого болю в животі терапію слід переглянути.
• Гематологія: часто виникає тромбоцитопенія; рекомендується перевірка показників крові перед операціями або при появі спонтанних синців.
• Скасування: припинення лікування має бути поступовим і проводитися під наглядом фахівця.

Побічні ефекти

• Дуже часто (≥10%): нудота, тремор.
• Часто: агресія, ажитація, сонливість, порушення пам’яті, головний біль, ністагм, тимчасова алопеція (відростання волосся починається протягом 6 місяців), збільшення ваги, гіпонатріємія.
• Нечасто: атаксія, кома, енцефалопатія, панкреатит, лейкопенія, периферичні набряки.
• Рідко: анемія, гіперамоніємія, гіпотиреоз, ожиріння, синдром Стівенса-Джонсона, васкуліт.

Лікарська взаємодія

• Карбамазепін: вальпроат може посилювати його токсичні ефекти; рівень вальпроату в плазмі може знижуватися.
• Карбапенеми: значне зниження концентрації вальпроату, що іноді призводить до судом.
• Ламотриджин: вальпроат гальмує його метаболізм, що різко підвищує ризик токсичності ламотриджину.
• Бензодіазепіни: вальпроат витісняє діазепам зі зв’язку з білками та пригнічує метаболізм лоразепаму (потрібне зниження дози лоразепаму на 50%).
• Фенобарбітал та фенітоїн: ризик підвищення їхньої токсичності через інгібування метаболізму вальпроатом,.
• Саліцилати: не слід використовувати одночасно, оскільки вони мають спільний шлях метаболізму.

Дозування

• Епілепсія (перорально): початково 600 мг на добу (як одна доза або розділена на дві); збільшення на 150–300 мг кожні 3 дні до досягнення контролю (макс. 2500 мг).
• Епілепсія (внутрішньовенно): початково 10 мг/кг (зазвичай 400–800 мг) болюсно за 3–5 хвилин, далі підтримуюча інфузія або ін’єкції.
• ✢Нейропатичний біль: початково 150–200 мг (форми з модифікованим вивільненням) на ніч, з поступовим збільшенням кожні 3 дні.
• ✢Статус судом: рекомендована доза 40 мг/кг (макс. 3000 мг) в інфузії протягом 5 хвилин.

Коригування дози

• Ниркова недостатність: може знадобитися зниження дози; орієнтуватися слід на клінічний стан, оскільки вимірювання плазмової концентрації може бути оманливим через зміни у зв’язуванні з білками,.
• Печінкова недостатність: уникати використання через ризик гепатотоксичності.

Фармакологія та додаткова інформація

Вальпроат добре всмоктується в ШКТ та метаболізується переважно шляхом глюкуронідації (ізоформи UGT1A6, UGT1A9, UGT2B7) та мітохондріального бета-окислення. Менше 3% дози виводиться у незміненому вигляді. Терапевтичний діапазон зазвичай становить 40–100 мг/л, проте зв’язок між рівнем у крові та ефектом слабкий. Увага: Препарат може давати хибнопозитивні результати тестів сечі на кетони.