Метадон (Methadone)

Фармакологічна група: Опіоїдні анальгетики. Основна фармакологічна дія: Метадон — це синтетичний опіоїд, що представляє собою рацемічну суміш двох енантіомерів. Левометадон відповідає за опіоїдну активність (агоніст мю-рецепторів), тоді як декстрометадон її не має. Унікальність метадону полягає в тому, що він також є потужним інгібітором зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (СІЗЗСН) і має властивості антагоніста NMDA-рецепторів. Препарат відзначається високою ліпофільністю, накопичується в тканинах і має дуже тривалий, варіабельний період напіввиведення (від 7 до 65 годин). Біодоступність при прийомі внутрішньо становить у середньому 80%. Метаболізується в печінці, переважно ферментами CYP2B6 і CYP3A4.

Доступні форми випуску

• Таблетки: 5 мг.
• Оральний розчин: 1 мг/мл.
• Оральний концентрат: 10 мг/мл, 20 мг/мл (потребує розведення перед видачею).
• Розчин для ін’єкцій: 10 мг/мл, 50 мг/мл.

Показання в паліативній допомозі

• Помірний і сильний біль.
• ✢ Як ад’ювант до інших опіоїдів.

Протипоказання та застереження

• Абсолютні протипоказання: травми голови, підвищений внутрішньочерепний тиск, обструктивні захворювання дихальних шляхів, паралітична кишкова непрохідність.
• Небезпечні комбінації: спільний прийом з ІМАО протипоказаний через ризик серотонінової токсичності. Поєднання з бензодіазепінами (або Z-препаратами) різко підвищує ризик глибокої седації, пригнічення дихання, коми та смерті.
• Ризик подовження QT: Метадон має підтверджений ризик подовження інтервалу QT і розвитку піретної тахікардії (TdP). Препарат слід відмінити, якщо QTc >500 мс. Рекомендується ЕКГ-моніторинг перед підвищенням дози понад 100 мг/добу.
• Гіпоглікемія: Метадон пов’язаний з ризиком розвитку гіпоглікемії (особливо при дозах >40 мг/добу), рекомендований контроль рівня глюкози.

Побічні ефекти

• Дуже часто: нудота, блювання.
• Часто: запор, сонливість, ейфорія, втома, затримка рідини, галюцинації, пітливість, запаморочення, затуманення зору, збільшення ваги.
• Рідко/невідомо: подовження QT, піретна тахікардія, гіпоглікемія, пригнічення дихання, непритомність.

Лікарська взаємодія

• Інгібітори CYP3A4/CYP2B6 (аміодарон, кларитроміцин, еритроміцин, флуконазол, сертралін, грейпфрутовий сік) можуть небезпечно підвищувати концентрацію метадону в крові.
• Індуктори ферментів (карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин) знижують ефективність метадону.
• Серотонінергічні препарати (СІЗЗС, антидепресанти) у поєднанні з метадоном підвищують ризик розвитку серотонінового синдрому.

Дозування Лише для досвідчених спеціалістів, оскільки препарат має складний профіль накопичення.

• Для пацієнтів, які раніше не отримували опіоїди: початкова доза не повинна перевищувати 7,5 мг/добу (наприклад, 2,5 мг внутрішньо 3 рази на день). Для ослаблених пацієнтів — 1 мг 2 рази на день.
• Переведення з інших опіоїдів (стратегія 5-денного титрування): обчислюється еквівалент попередньої добової дози морфіну.
  • Навантажувальна доза: 10% від добової дози морфіну (максимум 30 мг).
  • Фіксована (PRN) доза: 3,3% від добової дози морфіну.
  • Пацієнт отримує навантажувальну дозу, а потім фіксовану дозу кожні 3 години за потреби протягом 5 днів. На 6-й день розраховується постійна 12-годинна підтримувальна доза.

Коригування дози

• Печінкова недостатність: через зниження рівня білків і уповільнення метаболізму потрібні нижчі дози та збільшені інтервали між корекціями (наприклад, кожні 10–14 днів замість 5–7 днів).
• Ниркова недостатність: дозу необхідно знижувати (на 50–75% при тяжкій дисфункції).