Морфін (Morphine)

Фармакологічна група: Опіоїдні анальгетики. Основна фармакологічна дія: Морфін — сильний опіоїд, що діє переважно на мю-рецептори (MOR). При пероральному прийомі біодоступність становить лише близько 30% (від 10% до 65%) через виражений метаболізм першого проходження. Метаболізується в печінці та кишечнику (ферментом UGT2B7) у два основні сполучення: морфін-3-глюкуронід (М3Г), який не має знеболювальної дії і може викликати нейротоксичність, і морфін-6-глюкуронід (М6Г), який є потужним анальгетиком. Обидва метаболіти на 90% виводяться нирками протягом 24 годин.

Доступні форми випуску

• Стандартного вивільнення: оральний розчин 10 мг/5 мл; концентрат 20 мг/мл; таблетки (Sevredol®) 10, 20, 50 мг; дисперговані таблетки (Actimorph®); супозиторії; ін’єкції (10–30 мг/мл).
• Модифікованого вивільнення: 12-годинні таблетки/капсули (MST Continus®, Zomorph®); 24-годинні капсули (MXL®).

Показання в паліативній допомозі

• Купірування сильного болю.
• ✢ Помірний біль (застосування поза інструкцією замість кодеїну).
• ✢ Місцеве застосування: болючі шкірні виразки та мукозити.
• ✢ Задишка та рефрактерний кашель.

Протипоказання та застереження

• Протипоказаний при гострому животі, травмі голови, тяжкій обструкції дихальних шляхів і паралітичній кишковій непрохідності.
• Категорично заборонене поєднання з ІМАО без найсуворішого контролю.
• При одночасному прийомі з бензодіазепінами (діазепам, лоразепам) різко зростає ризик глибокої седації, пригнічення дихання та смерті.
• Можливий розвиток опіоїд-індукованої гіпералгезії (парадоксального посилення болю).

Побічні ефекти

• Дуже часто: закреп, нудота.
• Часто: сонливість, сухість у роті, сплутаність свідомості, блювання, пітливість, свербіж.
• Рідко/невідомо: пригнічення дихання, паралітична кишкова непрохідність, судоми, міоклонус, гіпералгезія, галюцинації.

Лікарська взаємодія

• Морфін є субстратом P-глікопротеїну (P-gp) і транспортних білків (OCT1). Інгібітори P-gp (ітраконазол, спіронолактон) можуть посилювати ефект морфіну.
• Посилює седацію при поєднанні з депресантами ЦНС.
• Галоперидол і левомепромазин підвищують ризик гіпотензії.

Дозування

• Біль (стандартне вивільнення): для пацієнтів, які раніше не приймали опіоїди, початкова доза 5–10 мг внутрішньо кожні 4–6 годин (або частіше при сильному болю). Для помірного болю: 2,5–5 мг внутрішньо.
• Біль (п/ш ін’єкції): 2,5–5 мг кожні 4–6 годин або 5–10 мг через шприцеву помпу (CSCI) за 24 години.
• ✢ Місцево при шкірних виразках: змішати 10 мг з ампули з 8 г гідрогелю (Intrasite®) для отримання 0,125% гелю. Наносити 5–10 мл при зміні пов’язок.
• ✢ Задишка: 2,5 мг внутрішньо кожні 4–6 годин (у пацієнтів, які раніше не отримували опіоїди). Якщо пацієнт вже отримує опіоїди — разова доза має становити 25% від його звичайної “рятувальної” дози (rescue dose).

Коригування дози

• Літні: зменшити початкові дози на 50% і повільно титрувати.
• Печінкова недостатність: метаболізм уповільнений, потрібні знижені дози. Уникати пролонгованих форм.
• Ниркова недостатність: М6Г (активний метаболіт) активно виводиться нирками. При нирковій недостатності він небезпечно накопичується. Слід використовувати дуже низькі дози або замінити морфін на алфентаніл, фентаніл або бупренорфін.