Нізатидин (Nizatidine)

Фармакологічна група: Антагоністи H2-гістамінових рецепторів. Основна фармакологічна дія: Нізатидин — це потужний, селективний, конкурентний і зворотний блокатор H2-рецепторів. Він значно знижує базальну та стимульовану секрецію шлункової кислоти і пепсину. Нічна секреція кислоти пригнічується на строк до 12 годин. Пероральна біодоступність становить >70%, при цьому близько 90% дози виводиться нирками (до 60% у незміненому вигляді).

Доступні форми випуску:

Капсули 150 мг, 300 мг.

Показання в паліативній допомозі:

Доброякісна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), а також профілактика і лікування виразок, пов’язаних із прийомом НПЗП.

Протипоказання та застереження:

Застосовувати з обережністю при нирковій і печінковій недостатності.

Побічні ефекти:

Частота не визначена, але включають: сонливість, пітливість, кропив’янку, легке та минуще підвищення печінкових ферментів. Рідше — сплутаність свідомості, зниження тромбоцитів, гепатит, анафілаксія.

Лікарська взаємодія:

На відміну від інших препаратів цієї групи, нізатидин виводиться переважно нирками і малоймовірно бере участь у взаємодіях через систему цитохрому P450. Однак через підвищення pH шлунка він може критично знижувати всмоктування таких препаратів, як ерлотиніб, кетоконазол/ітраконазол і препарати заліза.

Дозування:

Для лікування виразок: 300 мг на ніч або по 150 мг двічі на добу протягом 4–8 тижнів. Для ГЕРХ: 150–300 мг двічі на добу до 12 тижнів.

Коригування дози:

Печінкова недостатність навряд чи має значний вплив, хоча рекомендується обережність. При нирковій недостатності дозу обов’язково коригують: при кліренсі креатиніну 20–50 мл/хв — 150 мг 1 раз на добу; при кліренсі <20 мл/хв — 150 мг через день.