Оксикодон (Oxycodone)

Оксикодон (Oxycodone)

Опис

Фармакологічна група: Опіоїдні анальгетики. Основна фармакологічна дія: Сильний опіоїд, що діє переважно на мю-рецептори. Біодоступність при пероральному прийомі висока — до 87%. Переважно метаболізується CYP3A4 до неактивного нороксикодону (близько 45%) і в меншій мірі CYP2D6 до активного оксиморфону (близько 19%). Близько 10% виводиться у незміненому вигляді.

Доступні форми випуску:

  • Стандартного вивільнення: капсули, таблетки, пероральний розчин (5 мг/5 мл, 10 мг/мл), ін’єкції (10 мг/мл, 50 мг/мл).
  • Модифікованого вивільнення: 12-годинні таблетки (OxyContin®), 24-годинні таблетки (Onexila® XL).
  • У комбінації з налоксоном (Targinact®).

Показання в паліативній допомозі:

  • Помірний і сильний біль у пацієнтів з раком; сильний біль, що потребує застосування сильних опіоїдів.

Протипоказання та застереження:

  • Абсолютні протипоказання: тяжка ХОЗЛ, тяжка астма, тяжке пригнічення дихання з гіпоксією, паралітична кишкова непрохідність, гострий живіт, тяжка печінкова недостатність, легеневе серце.
  • З обережністю: при поєднанні з інгібіторами CYP3A4 або CYP2D6, депресантами ЦНС, у літніх, при гіповолемії, травмах голови, нирковій і печінковій недостатності.
  • Одночасний прийом з бензодіазепінами підвищує ризик глибокої седації, пригнічення дихання, коми та смерті.

Побічні ефекти:

  • Дуже часто: запор (крім форми Targinact®), запаморочення, головний біль, нудота, свербіж, сонливість, блювання.
  • Часто: біль у животі, тривога, сплутаність свідомості, депресія, сухість у роті, пітливість.

Лікарська взаємодія:

  • Інгібітори CYP3A4 (наприклад, кларитроміцин) можуть значно підвищити рівні оксикодону і призвести до фатальної токсичності.
  • Грейпфрутовий сік пригнічує кишковий CYP3A4, підвищуючи біодоступність оксикодону.
  • Індуктори (рифампіцин, карбамазепін) можуть знизити знеболювальний ефект.
  • Небезпека серотонінової токсичності при прийомі з ІМАО, СІЗЗС та антидепресантами.

Дозування та коригування:

  • Еквівалентність: 10 мг перорального морфіну = 5 мг перорального оксикодону (коефіцієнт з морфіном 1,5:1 – 2:1).
  • Опіоїд-наївним пацієнтам: 2,5–5 мг внутрішньо кожні 4–6 годин (або підшкірно).
  • У вигляді CSCI (помпи): 5–10 мг за 24 години (для наївних).
  • Ниркова/Печінкова недостатність: період напіввиведення збільшується. Починати слід з мінімальних доз (1,25–2,5 мг кожні 4–6 годин) і підвищувати вкрай обережно. Форма Targinact® (з налоксоном) протипоказана при середньотяжкій і тяжкій печінковій недостатності.

Метафора: Оксикодон — це «молодший брат морфіну з подвійною силою». Він працює подібним чином, але діє у півтора-два рази сильніше і використовує дещо інші “шляхи” для виведення з організму (печінкові ферменти), які можуть бути легко перекриті іншими ліками (наприклад, антибіотиками), створюючи небезпечний затор.

Поставити запитання лікарю

FAQ (Питання та відповіді)

Так, оксикодон значною мірою залежить від печінкового ферменту CYP3A4. Кларитроміцин блокує цей фермент, через що рівень оксикодону в крові може різко підвищитися, що може спричинити зупинку дихання.

Оксикодон приблизно в 1,5–2 рази сильніший за морфін при пероральному прийомі. Якщо пацієнт отримував 30 мг морфіну на день, йому знадобиться близько 15–20 мг оксикодону.

Близько 10 % препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, а також можуть накопичуватися його метаболіти. При нирковій недостатності дозу слід значно зменшити, а інтервали збільшити. Для таких пацієнтів часто безпечніше застосовувати фентаніл або алфентаніл.

Схожі препарати