Кодеїн (Codeine)

Фармакологічна група: Опіоїдні анальгетики та споріднені препарати. Основна фармакологічна дія: Кодеїн — це природний слабкий опіоїдний агоніст, отриманий з опію. Його дія як анальгетика залежить від перетворення в організмі на морфін. Близько 10–15% дози кодеїну метаболізується печінковим ферментом CYP2D6 до морфіну. При пероральному прийомі кодеїн приблизно еквівалентний за силою дигідрокодеїну і становить близько однієї десятої від сили перорального морфіну. При парентеральному введенні він удвічі слабший за дигідрокодеїн. Ефективність препарату критично залежить від генетичних особливостей метаболізму пацієнта.

Доступні форми випуску

• Таблетки: 15 мг, 30 мг, 60 мг.
• Оральний розчин/сироп (лінктус): 25 мг/5 мл, 15 мг/5 мл.
• Розчин для ін’єкцій: 60 мг/мл.
• Комбіновані препарати: з парацетамолом (Ко-кодамол 8/500, 15/500, 30/500, 60/500) або з аспірином (Ко-кодаприн 8/400).

Показання

• Лікування легкого та помірного болю.
• Лікування діареї.
• Кашель (форма лінктусу).

Протипоказання та застереження

• Абсолютні протипоказання: гострий живіт, гострий алкоголізм, паралітична кишкова непрохідність, підвищений внутрішньочерепний тиск або травма голови (опіоїди впливають на реакцію зіниць), дихальна недостатність або обструктивні захворювання дихальних шляхів. Також протипоказаний при діареї, пов’язаній із псевдомембранозним колітом або отруєнням.
• Генетичні особливості (ультрашвидкі метаболізатори): застосування протипоказане для пацієнтів, які є ультрашвидкими метаболізаторами за ферментом CYP2D6. Вони перетворюють кодеїн на морфін набагато швидше і в більшому обсязі, що може призвести до раптового передозування морфіном (глибока седація, сплутаність свідомості, зупинка дихання) навіть при прийомі стандартних доз.
• Ризик серотонінової токсичності: були рідкісні повідомлення про участь опіоїдів у серотоніновій токсичності при поєднанні з інгібіторами МАО, СІЗЗС (наприклад, флуоксетином), СІЗЗСН та трициклічними антидепресантами. Хоча кодеїн вважається препаратом низького ризику, пацієнти потребують спостереження.
• Ризик пригнічення дихання при поєднанні з бензодіазепінами: спільне застосування кодеїну та бензодіазепінів (або Z-препаратів, як зопіклон) суттєво підвищує ризик глибокої седації, коми та смерті.

Побічні ефекти

• Загальні: запор, запаморочення, сонливість, головний біль, нудота, блювання, свербіж, висип, задишка.
• Менш поширені: біль у животі, спазм жовчовивідних шляхів, сухість у роті, галюцинації, гіпотензія, затримка сечі, пригнічення дихання.

Лікарська взаємодія

• Інгібітори CYP2D6 (відсутність знеболювального ефекту): препарати, що блокують CYP2D6 (наприклад, дулоксетин, флуоксетин, галоперидол, пароксетин), зупиняють перетворення кодеїну на морфін, через що пацієнт не відчує полегшення болю.
• Індуктори CYP3A4: карбамазепін та рифампіцин можуть збільшувати кліренс кодеїну та знижувати його ефективність.

Дозування

• Біль: 30–60 мг перорально (PO) або внутрішньом’язово (IM) кожні 4–6 годин за потреби (максимальна добова доза — 240 мг). Можна застосовувати підшкірно (SUBCUT) кожні 4 години або до 240 мг через підшкірну помпу (CSCI) за 24 години.
• Для Ко-кодамолу: 1–2 таблетки кожні 4 години (максимум 8 таблеток на добу через токсичність парацетамолу). Ко-кодаприн не рекомендується.
• Діарея: 15–60 мг перорально кожні 4–6 годин.
• Кашель: 5–10 мл лінктусу перорально 3–4 рази на добу.

Коригування дози

• Літні пацієнти: рекомендується застосовувати нижчі початкові дози та індивідуально їх титрувати.
• Печінкова недостатність: плазмові концентрації препарату збільшуються, проте його знеболювальний ефект (через порушення перетворення на морфін) знижується. Застосування кодеїну загалом не рекомендується, слід розглянути альтернативи.

Ниркова недостатність: активні метаболіти (включаючи морфін) виводяться нирками, тому при їх порушенні слід використовувати нижчі стартові дози та ретельно підбирати лікування.