Венлафаксин (Venlafaxine)

Фармакологічна група: Антидепресанти; селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН/SNRI),. Основна фармакологічна дія: Посилює активність серотоніну та норадреналіну в центральній нервовій системі шляхом інгібування їхнього зворотного захоплення нейронами. Також має слабку дію на захоплення дофаміну. На відміну від ТЦА, не має значущої спорідненості з мускариновими, гістаміновими або альфа-1-адренорецепторами in vitro.

Доступні форми випуску

• Стандартне вивільнення (Standard-release): таблетки по 37,5 мг та 75 мг.
• Модифіковане вивільнення (Modified-release):
  • Efexor® XL: капсули по 75 мг, 150 мг та 225 мг.
  • Генеричні препарати: капсули та таблетки пролонгованої дії від 37,5 мг до 225 мг.

Показання

• Великі депресивні епізоди.
• Генералізований та соціальний тривожні розлади.
• ✢Припливи (sweats), особливо у пацієнток із раком молочної залози.

Протипоказання та застереження

• Протипоказання: стани з високим ризиком серцевої аритмії; неконтрольована артеріальна гіпертензія.
• Інгібітори МАО: одночасне застосування протипоказане. Після відміни венлафаксину має пройти щонайменше 7 днів перед початком прийому незворотних ІМАО.
• Серцево-судинна система: препарат може спричиняти дозозалежне підвищення артеріального тиску. Повідомлялося про ризик подовження інтервалу QT та розвиток шлуночкової тахікардії типу torsades de pointes,.
• Серотонінова токсичність: ризик зростає при поєднанні з іншими серотонінергічними засобами. Симптоми включають зміни психічного стану, вегетативну нестабільність та нервово-м’язові розлади.
• Суїцидальний ризик: як і при прийомі інших антидепресантів, ризик суїцидальних думок може зростати на початкових етапах лікування.
• Синдром відміни: раптове припинення прийому викликає запаморочення, сенсорні розлади, тривогу та нудоту; дозу слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів.

Побічні ефекти

• Дуже часто (≥10%): нудота, головний біль, сухість у роті, сонливість, безсоння, пітливість.
• Часто: зниження апетиту, діарея, блювання, тремор, припливи, серцебиття, підвищення АТ, сексуальна дисфункція, порушення зору.
• Нечасто: галюцинації, апатія, міоклонус, світлочутливість, гіпотонія, затримка сечі.
• Рідко: серотоніновий синдром, судоми, панкреатит, гепатит, гіпонатріємія/SIADH.

Лікарська взаємодія

• Метаболізм: венлафаксин метаболізується переважно CYP2D6 до активного метаболіту О-десметилвенлафаксину,.
• Галоперидол: підвищується ризик побічних ефектів обох ліків через інгібування CYP2D6.
• Серотонінергічні засоби: поєднання з фентанілом, метадоном, трамадолом, тапентадолом або СІЗЗС значно підвищує ризик серотонінової токсичності та судом-.
• Антикоагулянти та НПЗП: підвищується ризик кровотеч через вплив на серотонін у тромбоцитах.
• Алкоголь: посилюється седативний ефект.

Дозування

• Депресія: 75 мг (модифіковане вивільнення) один раз на добу; за потреби дозу збільшують з інтервалом у 2 тижні до 375 мг,.
• Тривожні розлади: 75 мг один раз на добу.
• ✢Припливи (sweats): початково 37,5 мг на добу; за відсутності ефекту через тиждень дозу збільшують до 75 мг.

Коригування дози

• Печінкова недостатність: при помірних порушеннях дозу слід знизити на 50%. Уникати при тяжких станах.
• Ниркова недостатність: при GFR 10–30 мл/хв дозу слід знизити на 50%.

Фармакологія та додаткова інформація

О-десметилвенлафаксин є основним активним метаболітом. Період напіввиведення венлафаксину становить близько 5 годин, метаболіту — 11 годин. Венлафаксин може бути ефективнішим за габапентин у лікуванні припливів у пацієнток, які одужують після раку грудей.