Парекоксиб (Parecoxib)

Фармакологічна група: Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП); селективні інгібітори ЦОГ-2. Основна фармакологічна дія: Парекоксиб є сульфаніламідвмісними проліками. Після ін’єкції він швидко перетворюється в печінці на свою активну речовину — вальдекоксиб. Вальдекоксиб — це селективний інгібітор ферменту ЦОГ-2 (циклооксигенази-2), який відповідає за біль та запалення. На відміну від звичайних НПЗП, у терапевтичних дозах він практично не впливає на ЦОГ-1, а отже, практично не порушує агрегацію тромбоцитів і має менший ризик шлунково-кишкових кровотеч. Вальдекоксиб екстенсивно метаболізується печінкою (включаючи CYP3A4, CYP2C9 та глюкуронізацію).

Доступні форми випуску

• Порошок та розчинник для приготування розчину для ін’єкцій: 40 мг (після розведення концентрація становить 20 мг/мл).

Показання у паліативній допомозі

• Короткострокове лікування гострого післяопераційного болю.
• ✢ Купірування рефрактерного ракового болю.

Протипоказання та застереження

• Абсолютні протипоказання: активна виразка або кровотечення в ШКТ; алергія на сульфаніламіди (ризик перехресної алергії); тяжка печінкова дисфункція; застійна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця (ІХС) та цереброваскулярні захворювання (високий ризик тромботичних ускладнень).
• Як і всі інгібітори ЦОГ-2, потребує крайньої обережності при підвищеному артеріальному тиску, діабеті та курінні через кардіоваскулярні ризики.
• Має рідкісний, але підтверджений ризик найтяжчих шкірних реакцій (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), найчастіше у перший місяць лікування. При перших ознаках будь-якого висипу препарат має бути негайно і назавжди відмінений.
• Досвід застосування понад 3 дні обмежений.

Побічні ефекти

• Дуже часто: нудота.
• Часто: біль у животі, запор, диспепсія, блювання, метеоризм, запаморочення, безсоння, пітливість, гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіпокаліємія, периферичні набряки.
• Нечасто: брадикардія, підвищення цукру в крові, ниркова недостатність, тромбоцитопенія.

Лікарська взаємодія

• Парекоксиб (через вальдекоксиб) помірно інгібує CYP2C19 та CYP2D6, а його метаболізм залежить від CYP2C9 та CYP3A4.
• Флуконазол: знижує кліренс парекоксибу; дозу парекоксибу слід зменшити вдвічі.
• Інгібітори АПФ, АРБ та діуретики: спільне застосування підвищує ризик гострої ниркової недостатності (ГНН) та гіпокаліємії.
• Опіоїди: парекоксиб виявляє виражений опіоїд-зберігаючий ефект (добова потреба в морфіні може знизитися).

Дозування Для захисту шлунка пацієнтам із груп ризику обов’язкове призначення ІПП.

• ✢ Раковий біль: початкова доза 10–20 мг підшкірно кожні 6–12 годин за потребою (PRN). Максимальна добова доза — 80 мг.
• Альтернативно, 40 мг на добу через шприцеву помпу (CSCI), за необхідності підвищуючи до 80 мг на добу. Інфузію в помпі слід максимально розбавляти розчином NaCl для зниження ризику місцевих реакцій.

Коригування дози

• Літні люди: Пацієнтам <50 кг та літнім людям лікування слід починати з половини звичайної дози, а максимальну добову дозу знизити до 40 мг.
• Печінкова недостатність: При легкому ступені корекція не потрібна. При помірному (Child-Pugh 7-9) початкова доза 20 мг, максимум 40 мг на добу. При тяжкій недостатності застосування протипоказано.
• Ниркова недостатність: При легкому та помірному ступені (CrCl 30-80 мл/хв) корекція не потрібна. При тяжкій недостатності (CrCl <30 мл/хв) стартова доза становить 20 мг під суворим контролем функції нирок.