Рисперидон (Risperidone)

Фармакологічна група: Антипсихотики другого покоління (атипові); антагоніст 5-HT2A, 5-HT7, D2, альфа1/2 та H1-рецепторів. Основна фармакологічна дія: Антагонізм до рецепторів серотоніну (5-HT2A) та дофаміну (D2). Вважається, що блокування серотонінових рецепторів покращує негативні симптоми психозів і знижує ризик екстрапірамідних побічних ефектів порівняно з типовими нейролептиками. Метаболізується CYP2D6 до активного метаболіту 9-гідроксирисперидону (паліперидону).

Доступні форми випуску:

Таблетки 0,5 мг, 1 мг, 2 мг, 3 мг, 4 мг, 6 мг; розчин для прийому внутрішньо 1 мг/мл; таблетки, що диспергуються в роті, 0,5 мг, 1 мг, 2 мг, 3 мг, 4 мг.

Показання у паліативній допомозі:

• Психози.
• Короткострокове лікування (до 6 тижнів) стійкої агресії при помірній та тяжкій деменції Альцгеймера (за наявності ризику заподіяння шкоди).
• ✢ Делірій.
• ✢ Протиблювотний засіб (рефрактерна нудота та блювання).
• ✢ Велика депресія.

Протипоказання та застереження:

Антипсихотики підвищують ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ). Застосування у літніх людей із психозом на тлі деменції пов’язане зі стійким підвищенням ризику інсульту (ЦВА) та смертності. Категорично слід уникати комбінації рисперидону та фуросеміду, оскільки це пов’язано з вищою смертністю, ніж прийом кожного препарату окремо. Протипоказаний при гострій порфірії. З обережністю застосовувати при серцево-судинних захворюваннях (ризик постуральної гіпотензії), деменції з тільцями Леві (ризик ЗНС), діабеті, епілепсії, дисфункції печінки та нирок, а також у повільних метаболізаторів CYP2D6. Рисперидон несе умовний ризик подовження інтервалу QT/TdP. Ризик розвитку акатизії у перші тижні лікування.

Побічні ефекти:

• Дуже часто: екстрапірамідні симптоми (дозозалежні), головний біль, безсоння, седативний ефект, сонливість.
• Часто: дискомфорт/біль у животі, збудження, акатизія, тривога, зміна апетиту, затуманення зору, запор, депресія, діарея, запаморочення, сухість у роті, дистонія, гіперпролактинемія, нудота/блювання, тахікардія, нетримання сечі, збільшення ваги.
• Рідко/Дуже рідко: подовження QT, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), приапізм, пізня дискінезія, кишкова непрохідність.

Лікарська взаємодія:

• Фармакокінетична: Метаболізується переважно CYP2D6. Інгібітори CYP2D6 (пароксетин, флуоксетин, сертралін) підвищують ризик побічних ефектів рисперидону. Карбамазепін значно знижує концентрацію рисперидону в плазмі (через індукцію CYP3A4).
• Фармакодинамічна: Подовження інтервалу QT при прийомі з препаратами, що мають такий самий ефект (аміодарон, галоперидол, метадон та ін.). Антагонізує дію леводопи. Посилює седацію у поєднанні з депресантами ЦНС. Спільний прийом із фуросемідом небезпечний.

Дозування:

• Психоз: Початкова доза 1 мг внутрішньо 2 рази на день, збільшуючи до 2 мг 2 рази на день. Звичайний максимум 3 мг 2 рази на день.
• ✢ Делірій: 500 мкг внутрішньо 2 рази на день, збільшуючи до максимуму 1 мг 2 рази на день.
• ✢ Нудота та блювання: 500 мкг внутрішньо на ніч, звичайний максимум 1 мг на ніч.
• ✢ Депресія: 1 мг внутрішньо на ніч (на додаток до антидепресантів).

Коригування дози:

У літніх людей (особливо при психозі/делірії) початкова доза має бути знижена до 500 мкг 2 рази на день з обережним підвищенням до максимуму 2 мг 2 рази на день. При печінковій та нирковій недостатності стартові та наступні дози необхідно зменшити вдвічі, а титрування проводити повільніше.

Метафора: Рисперидон — це «подвійний агент» нервової системи. Він блокує дофамін, як класичні нейролептики (гасячи марення та агресію), але одночасно блокує серотонін, що “змащує” жорсткі м’язові побічні ефекти (скутість і тремор), роблячи його переносимість кращою, ніж у старих препаратів.