Парацетамол (Paracetamol)

Фармакологічна група: Анальгетики-антипіретики. Основна фармакологічна дія: Точний механізм знеболювальної дії невідомий, але останні дані припускають, що він є проліками і працює за рахунок активних метаболітів, залучаючи канабіноїдні та серотонінергічні шляхи, а також рецептор TRPV1. У печінці парацетамол екстенсивно метаболізується шляхом кон’югації (глюкуронізація та сульфатування). При високих дозах, коли цей шлях насичується, у роботу вмикається система CYP2E1, утворюючи високотоксичний метаболіт NAPQI. У нормі він знешкоджується печінковим глутатіоном, але при виснаженні запасів глутатіону NAPQI викликає некроз (смерть) клітин печінки.

Доступні форми випуску

• Таблетки/капсули: 500 мг.
• Розчинні/шипучі таблетки: 500 мг, 1 г.
• Суспензія: 250 мг/5 мл, 500 мг/5 мл.
• Супозиторії: 250 мг, 500 мг, 1 г.
• Розчин для внутрішньовенних інфузій: 10 мг/мл (різні об’єми).
• Широко доступний у комбінаціях із кодеїном, дигідрокодеїном та трамадолом.

Показання у паліативній допомозі

• Легкий та помірний біль (також як базовий ад’ювант для сильних опіоїдів).
• Лихоманка.
• Короткострокове лікування помірного болю (внутрішньовенна форма).

Протипоказання та застереження

• Абсолютно протипоказаний при тяжкій печінковій недостатності.
• Потребує великої обережності та зниження доз у виснажених пацієнтів та пацієнтів із недостатнім харчуванням (низькі резерви печінкового глутатіону).
• З обережністю застосовується у пацієнтів з алкогольною залежністю та при прийомі препаратів, що індукують печінкові ферменти.

Побічні ефекти

• Зазвичай добре переноситься.
• Рідко: гіпотензія (при в/в введенні), зміна печінкових проб.
• Дуже рідко: порушення з боку крові (дискразії).

Лікарська взаємодія

• Варфарин: при регулярному прийомі парацетамолу може підвищуватися МНВ (ризик кровотеч), потрібен моніторинг.
• Індуктори ферментів (карбамазепін): прискорюють утворення токсичного метаболіту, підвищуючи ризик ураження печінки (особливо при передозуванні).
• Колестирамін: знижує всмоктування парацетамолу (інтервал між прийомами не менше 2 годин).
• Метоклопрамід: прискорює всмоктування парацетамолу.

Дозування

• Внутрішньо або ректально: від 0,5 г до 1 г кожні 4–6 годин. Максимальна доза 4 г на добу.
• Внутрішньовенно (дорослим >50 кг): 1 г кожні 4–6 годин (максимум 4 г/добу).
• Внутрішньовенно (дорослим <50 кг): 15 мг/кг кожні 4–6 годин (максимум 60 мг/кг/добу).

Коригування дози

• Печінкова недостатність: При легкого та середнього ступеня тяжкості максимальна добова доза для внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 3 г на добу. При постійному прийомі внутрішньо (поза інструкцією) дозу краще обмежити 2 г на добу під суворим контролем. При тяжкій недостатності парацетамол протипоказаний.
• Ниркова недостатність: У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (CrCl <30 мл/хв) інтервал між внутрішньовенними введеннями має бути збільшений щонайменше до 6 годин.