Клонідин (Клофелін)

Клонідин є перспективним допоміжним препаратом у паліативній медицині, особливо для лікування рефрактерного болю та збудження, які не піддаються контролю за допомогою стандартних методів лікування, таких як опіоїди та бензодіазепіни.

 Він діє як агоніст α2A-адренергічних рецепторів, забезпечуючи полегшення болю завдяки своїм антиноцицептивним властивостям. Хоча докази є обмеженими, ретроспективні дослідження показують, що клонідин добре переноситься, може зменшити використання опіоїдів та покращити симптоми у більшості пацієнтів, що робить його цінним варіантом для лікування складних симптомів у паліативній медицині.

Історія

Клонідин вперше був синтезований у 1962 році бельгійською компанією Janssen Pharmaceutica. Спочатку він був розроблений як засіб від закладеності носа, але було виявлено, що він має потужний антигіпертензивний ефект2 . Клонідин був схвалений FDA у 1974 році для лікування гіпертензії3 . Відтоді клонідин досліджували для різних застосувань поза показаннями, таких як тривожні розлади, СДУГ та опіоїдна абстиненція4 .

Механізм дії

Клонідин діє шляхом стимуляції альфа-2 адренергічних рецепторів у головному та спинному мозку. Ці рецептори беруть участь у регуляції вивільнення норадреналіну, нейромедіатора, який опосередковує реакцію на стрес і тривогу 5 . Активуючи ці рецептори, клонідин зменшує кількість норадреналіну в нервовій системі, що призводить до зниження артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та рівня тривожност

Застосування та переваги в паліативній медицині

• Боротьба з болем: Клонідин може використовуватися як доповнення до опіоїдів, допомагаючи досягти кращого контролю болю та потенційно зменшуючи необхідну дозу опіоїдів, тим самим пом'якшуючи побічні ефекти опіоїдів, такі як седативний ефект, запор та пригнічення дихання.

• Збудження та марення: Використовується для боротьби зі збудженням, яке не піддається лікуванню іншими препаратами, такими як бензодіазепіни та антипсихотики.

Складні та рефрактерні симптоми: препарат показав свою ефективність у пацієнтів, які страждають від симптомів, що важко піддаються лікуванню стандартними методами, пропонуючи потенційну альтернативу для лікування складного ракового болю.

Шляхи введення

Підшкірне:

Підшкірне (SC) введення клонідину показало хорошу клінічну ефективність, особливо у вигляді безперервної інфузії для лікування складного ракового болю.

Пероральне та трансдермальне:

Пероральне та трансдермальне (TD) введення також застосовується, особливо для пацієнтів з нераковими діагнозами, такими як деменція.

Інтратекальне:

Інтратекальне (IT) введення клонідину є затвердженим FDA методом лікування болю, пов'язаного з раком.

Більшість доказів щодо застосування клонідину в паліативній медицині походить з ретроспективних досліджень, і для більш остаточного встановлення його ролі та ефективності необхідні додаткові високоякісні проспективні дослідження.

Моніторинг артеріального тиску:

Хоча клонідин загалом добре переноситься, моніторинг артеріального тиску є важливим, хоча він може не проводитися регулярно у всіх пацієнтів, особливо у тих, хто прикутий до ліжка.

Дозування:

Оптимальне дозування, профілі безпеки та рекомендації щодо підшкірного введення клонідину потребують подальшого вивчення в проспективних дослідженнях.

Відміна:

Раптове припинення прийому клонідину може призвести до ребаунд-гіпертензії, тому пацієнти не повинні раптово припиняти прийом препарату.

Клонідин має багато потенційних застосувань у важкохворих пацієнтів і доступний у вигляді пероральних препаратів, трансдермальних (ТД) пластирів та для інтратекального (ІТ) введення. ІТ-клонідин є схваленим FDA допоміжним засобом для лікування болю, пов'язаного з раком (4-6), і в поєднанні з ІТ-опіоїдом, як було доведено, покращує аналгезію у пацієнтів з сильним непіддається лікуванню болем (4-6). 

• Обмежені дані з невеликої кількості досліджень свідчать про те, що клонідин також може застосовуватися для лікування невропатичного болю за допомогою TD-пластирів (0,1-0,3 мг/день) або місцево за допомогою комбінованих гелевих препаратів (0,1% гель, наноситься до трьох разів на день) (4,6). 

• Клонідин викликає сухість у роті і, як описано в клінічних випадках, застосовується для лікування слюнотечі за допомогою TD-пластирів у дозі від 0,1 до 0,3 мг/24 години (7). Клонідин має протитривожну дію і рекомендується в національних клінічних настановах для лікування абстинентного синдрому при відміні опіоїдів та алкоголю в дозах 0,1-0,3 мг кожні 6-8 годин, з максимальною добовою дозою 1,2 мг. 

• Немає достатніх доказів ефективності клонідину в лікуванні генералізованого тривожного розладу, проте є поодинокі повідомлення про анксіолітичну дію клонідину при застосуванні його для лікування синдрому дефіциту уваги або перед операцією у дітей (10,11). 

• Нарешті, клонідин може бути використаний для переведення пацієнтів з інфузій дексмедетомідину на пероральний препарат.

Дозування

Дозування клонідину при тривозі залежить від лікарської форми, стану, що лікується, та реакції пацієнта. Нижче наведено деякі загальні рекомендації:

• Пероральна таблетка: Звичайна початкова доза становить 0,1 мг двічі на день. Дозу можна збільшувати на 0,1 мг щотижня, доки не буде досягнуто бажаного ефекту. Максимальна доза становить 0,6 мг на день.

• Таблетка з пролонгованим вивільненням: звичайна початкова доза становить 0,1 мг один раз на день перед сном. Дозу можна збільшувати на 0,1 мг щотижня, доки не буде досягнуто бажаного ефекту. Максимальна доза становить 0,4 мг на день.

• Трансдермальний пластир: Звичайна початкова доза – один пластир (0,1 мг/24 години), що наноситься на ділянку шкіри без волосся, кожні 7 днів. Дозу можна збільшити, додаючи ще один пластир (0,1 мг/24 години) щотижня, доки не буде досягнуто бажаного ефекту. Максимальна доза – чотири пластирі (0,4 мг/24 години) на тиждень.

Клонідин слід приймати за призначенням лікаря та не слід різко припиняти його прийом без медичного нагляду. Раптова припинення прийому клонідину може спричинити зворотне підвищення артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та тривожність.