Психічне здоров'я людей похилого віку

Сьогодні Україна є державою з населенням, що демографічно старіє, де кожен п’ятий мешканець належить до категорії людей похилого віку. Ця статистика покладає на сім’ї та суспільство особливу відповідальність, оскільки саме в цей період життя розвивається найбільше психічних захворювань. Так, за даними ВООЗ, близько 14% людей похилого віку у віці 70 років мають різні типи розладів.

Але, на жаль, проблеми з психічним здоров’ям літніх людей — забудькуватість, пригнічений настрій або різкі зміни в поведінці — часто списують на нормальні ознаки старіння. Однак це небезпечна омана.

Психічні розлади — це не норма, а медичні стани, що потребують уваги, лікування та особливого підходу до догляду. Тому сьогодні ми допоможемо вам, вашим родичам і близьким, розібратися в їхніх ознаках, причинах, методах профілактики та правилах догляду. Також ви завжди можете звернутися до нашої служби мобільної паліативної допомоги, коли не знаєте, що робити і як допомогти своєму близькому

Ознаки психічних розладів у людей похилого віку

Коли наша близька людина старіє, ми готові миритися з її примхами та забудькуватістю, списуючи все на вік. Але далеко не всі зміни є нешкідливими.

Тривожні сигнали, які не можна ігнорувати

Зміни настрою — від апатії до дратівливості. Два стани мають насторожити. 

• Перший, стійкий пригнічений настрій, туга або емоційна “порожнеча” (апатія). Людина похилого віку може годинами сидіти біля вікна, не виявляючи інтересу до того, що відбувається. 

• Другий, невластива раніше дратівливість, спалахи гніву через незначні приводи. Це не стареча шкідливість, а можливий прояв депресії у літніх або прогресуючої деменції.

Порушення пам’яті, що виходять за межі звичайної забудькуватості.

Всі ми іноді забуваємо, куди поклали ключі. Але якщо ваш літній родич регулярно забуває нещодавні розмови, ставить одне й те саме питання багато разів поспіль, не може згадати, що їв на сніданок, або плутає імена близьких — це серйозний привід для занепокоєння. 

Втрата інтересу до життя (ангедонія). 

Колишня рукодільниця закинула в’язання, завзятий дачник перестав доглядати за городом, а товариська людина відмовляється від зустрічей із друзями. Втрата інтересу до того, що раніше приносило задоволення, — яскравий симптом як депресії, так і інших психічних розладів у людей похилого віку. Важливо якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.

Зміни поведінки та особистості. 

Уважно придивіться: чи не став ваш добрий і м’який батько підозрілим та агресивним? Чи не почала охайна й чистоплотна мати нехтувати особистою гігієною та прибиранням у домі? Подібні зміни особистості лякають і мають стати приводом для звернення до лікаря.

Проблеми зі сном і харчуванням. 

Стійке безсоння вночі та сонливість удень, втрата апетиту і, як наслідок, ваги — це не просто вікові особливості. Ці фізіологічні прояви тісно пов’язані з емоційним станом і є частими супутниками тривожних розладів та депресії.

Тому при розвитку стійкої дратівливості та апатії, постійно повторюваних запитаннях і відмові від соціальних контактів — необхідно звертатися по допомогу до лікарів.

Приклад із практики фахівців нашого центру. 

“Жінка, 68 років, завжди була душею компанії та чудовою господинею. Але останні пів року її донька почала помічати зміни. Мати перестала дзвонити подругам, запрошувати рідних на застілля, пояснюючи це втомою. На банальне запитання “Як справи?” вона могла розплакатися. 

Вечорами вона ставала метушливою і кілька разів поспіль перепитувала, чи приїде завтра донька. А одного разу донька виявила, що холодильник майже порожній, хоча вона регулярно залишає гроші на продукти.” Це класична історія депресивного розладу та початку деменції. Але завдяки своєчасній спільній допомозі сімейного лікаря, невролога та психіатра, вдалося поліпшити стан пацієнтки за допомогою медикаментів.

Поширені психічні розлади у людей похилого віку

До найпоширеніших психічних розладів у геріатрії (розділ медицини, що вивчає та займається лікуванням захворювань в осіб віком понад 65 років) належать: деменція та її види, депресія, тривожні розлади та старечий психоз, біполярний розлад і шизофренія. Розглянемо детально кожен із них.

Деменція

Деменція — це не конкретний діагноз, а синдром, що характеризується стійким і прогресуючим зниженням когнітивних функцій, яке виходить далеко за межі звичайної вікової забудькуватості. Це глибоке порушення роботи мозку, при якому поступово стираються пам’ять, мислення, орієнтація в просторі та часі, а також здатність до навчання й розуміння. Страждає не просто пам’ять — повільно й незворотно змінюється сама особистість людини, її характер і спосіб взаємодії зі світом.

Деменція може бути наслідком різних розладів. Найпоширеніші:

Хвороба Альцгеймера. 

• Це найпоширеніша причина деменції, на яку за даними ВООЗ припадає до 60-70% усіх випадків. В її основі лежать патологічні процеси в мозку — накопичення амілоїдних бляшок і нейрофібрилярних клубочків, які руйнують нервові клітини. 

• Хвороба починається майже непомітно. Спершу людина забуває нещодавні розмови, втрачає нитку оповіді, не може згадати, куди поклала речі. У міру прогресування прогалини в пам’яті збільшуються, порушується мовлення (підбір слів стає болісним), втрачається орієнтація навіть у знайомій обстановці. На пізніх стадіях людина перестає впізнавати близьких, втрачає навички ходьби, ковтання і повністю залежить від сторонньої допомоги. При цьому вона згадує події з дитинства, які повторює безліч разів.

Судинні порушення (судинна деменція). 

• Друга за поширеністю форма, що виникає через порушення в кровопостачанні мозку. Її часто провокують інсульти, транзиторні ішемічні атаки (мікроінсульти) або хронічна гіпертонія, яка повільно руйнує дрібні судини. 

• Ключова відмінність від Альцгеймера — ступінчасте прогресування. Стан людини може відносно стабілізуватися, а потім після чергового судинного епізоду різко й помітно погіршитися. Симптоми сильно залежать від того, яка зона мозку постраждала. 

• Тобто це можуть бути не тільки провали в пам’яті, але й сповільненість мислення, проблеми з концентрацією уваги, хиткість ходи та нетримання сечі.

Фронтотемпоральна деменція (включно з хворобою Піка). 

Це рідкісна, але руйнівна форма, що вражає насамперед лобові та скроневі частки мозку, які відповідають за поведінку, контроль емоцій і мовлення. На відміну від Альцгеймера, пам’ять може тривалий час залишатися відносно збереженою. 

На перший план виходять зміни особистості:

• • Розгальмованість — людина може поводитися безтактно, грубо, нехтувати соціальними нормами (наприклад, красти їжу з чужої тарілки).

  • Апатія та байдужість — повна втрата інтересу до роботи, хобі та спілкування з близькими.

  • Втрата емпатії — нездатність співпереживати, байдужість до почуттів рідних.

  • Компульсивна поведінка — безцільне повторення одних і тих самих дій або слів.

Прогресування деменції неминуче, але правильно підібрана терапія та якісний догляд за літніми людьми з цим діагнозом можуть значно сповільнити процес і поліпшити якість життя пацієнта.

Депресія у людей похилого віку

Важливо відрізняти тимчасовий смуток або дефіцит уваги від клінічної депресії у літніх. Якщо печаль минає, а маніпуляції для отримання порції уваги також легко визначити за різкою зміною стану після отримання бажаного, то депресія — це стійкий стан, що триває тижнями й місяцями, який буквально паралізує волю людини.

Симптоми депресії:

• глибока туга, апатія, почуття порожнечі;

• тривога, внутрішнє напруження, дратівливість;

• втрата інтересу до всього, що раніше тішило;

• почуття провини, власної непотрібності.

А ви помічали описані симптоми у своїх родичів? Якщо так, то пам’ятайте, депресія — це не слабкість характеру, а захворювання, яке успішно лікується за допомогою сучасних антидепресантів і психотерапії. В іншому випадку, вона може призвести до розвитку деменції. 

Так, депресія у літніх пов’язана з підвищенням ризику розвитку хвороби Альцгеймера в 1,9-2,5 раза.

Тривожні розлади та старечий психоз

Тривожні розлади — це не просто занепокоєння. Це постійне, виснажливе почуття страху, яке може супроводжуватися панічними атаками (нападами задухи, серцебиття, страху смерті), нав’язливими думками та уникненням соціального життя.

У літньому віці може вперше проявитися і старечий психоз. Це стан, при якому людина втрачає зв’язок із реальністю. Його основні прояви:

• Галюцинації. Найчастіше слухові або зорові. Під час слухових галюцинацій чуються голоси, але, на відміну від шизофренії, вони не кажуть, що робити. А під час зорових — людина бачить неіснуючі об’єкти.

• Марення і параноя. Наприклад, переконаність, що людину хочуть отруїти, обікрасти або завдати їй шкоди. Часто об’єктами підозр стають найближчі люди.

Такі стани особливо небезпечні й вимагають негайного звернення до психіатра. Для купірування гострої симптоматики можуть тимчасово призначатися нейролептики (кветіапін, рисперидон) або бензодіазепіни.

Біполярний розлад

БАР характеризується чергуванням двох полярних фаз — маніакальної (або гіпоманіакальної) та депресивної. У людей похилого віку розлад може як тривати з молодості, так і вперше проявитися після 50-60 років (пізній дебют).

Особливості маніакальної фази у літніх:

• Менш яскрава, але більш небезпечна картина. На відміну від молодих, манія у літніх часто проявляється не ейфорією, а дратівливою манією або змішаними станами. Якщо симптоми депресії та манії поєднуються — це вкрай небезпечно через високий ризик суїциду.

• Марення і сплутаність свідомості. Часто спостерігаються маячні ідеї (почуття переслідування, нездорових ревнощів), а також симптоми, що нагадують делірій (сплутаність, дезорієнтація), що може призвести до помилкового діагнозу деменція.

• Ризикована поведінка з тяжкими наслідками. Неадекватні фінансові витрати (людина може витратити всі заощадження), сексуальна розгальмованість, агресія.

• Соматичні ускладнення. Гіперактивність і відсутність сну можуть призвести до виснаження, загострення хронічних захворювань (гіпертонії, серцевої недостатності), падінь і травм.

Особливості депресивної фази у літніх:

• Протікає важче, ніж звичайна депресія, з високим ризиком суїциду.

• Характерна виражена апатія, рухова загальмованість, іпохондричні ідеї.

• Часто супроводжується тривогою і дратівливістю.

У людей похилого віку маніакальний епізод може бути спровокований соматичним захворюванням (наприклад, інсультом) або прийомом ліків (кортикостероїдів, леводопи), що вимагає ретельної диференціальної діагностики.

Шизофренія

Шизофренія з пізнім початком (після 40 років) і дуже пізнім початком (після 60 років) має відмінні риси. Її ключові особливості в літньому віці:

• Структуроване марення. Найчастіше це марення переслідування, збитку, отруєння. Людина похилого віку може бути впевнена, що сусіди крадуть у неї пенсію, родичі підмішують в їжу отруту, або її хочуть виселити з квартири.

• Слухові галюцинації. Коментуючі або засуджуючі “голоси в голові”.

• Відносно збережені когнітивні функції. На відміну від деменції, грубих порушень пам’яті та орієнтації на початкових етапах найчастіше немає. Однак із роками може розвинутися помірне когнітивне зниження.

• Порівняно добра відповідь на терапію. Пізня шизофренія часто краще піддається лікуванню малими дозами атипових антипсихотиків (нейролептиків), таких як Рисперидон або Кветіапін.

• Соціальна ізоляція. Марення і підозрілість призводять до того, що людина розриває соціальні контакти, замикається в собі, що погіршує перебіг хвороби.

Діагностика шизофренії та БАР у літніх — це складне завдання, що вимагає участі лікаря-психіатра. Симптоми можуть нашаровуватися на вікові зміни, соматичні хвороби та поліпрагмазію (прийом безлічі препаратів). 

Наприклад, марення збитку при шизофренії родичі часто сприймають як “старечий маразм”, а дратівливу манію при БАР — за характер, що раптово зіпсувався.

Ключовий принцип геріатричної допомоги — індивідуальний підхід. Ми, в мобільній паліативній службі Pallium, знаємо, що не існує двох однакових пацієнтів із деменцією або депресією. 

Комусь потрібна складна медикаментозна корекція з урахуванням супутніх хвороб (наприклад, препарати для лікування остеопорозу на кшталт Фосамакс, Акласта або Ризедронат), а для когось на перший план виходить створення безпечного та емоційно теплого середовища. Саме такий комплексний підхід приносить результат нашим підопічним.

Причини психічних розладів

Психічні розлади рідко виникають через одну-єдину причину. Найчастіше це складне переплетіння біологічних, психологічних і соціальних факторів:

• Генетична схильність. Наявність у сімейній історії випадків хвороби Альцгеймера, деменції або депресії підвищує ризики, але не є вироком. Гени задають потенційну вразливість, але спосіб життя й оточуюче середовище визначають, чи проявиться вона.

• Гормональні зміни та хронічні захворювання. З віком перебудовується робота всього організму:

  • Серцево-судинні захворювання (гіпертонія, атеросклероз) погіршують кровопостачання мозку, будучи прямою причиною судинної деменції та посилюючи інші розлади.

  • Діабет і гіпотиреоз порушують обмін речовин, що безпосередньо впливає на роботу нервових клітин, викликаючи симптоми, схожі на депресію і тривогу.

  • Хронічний біль, рак, наслідки перенесених операцій — усе це є важким фізичним і психологічним стресом.

• Перенесені травми та інфекції. Черепно-мозкові травми (навіть отримані в далекому минулому), інсульти, нейроінфекції (наприклад, менінгіт) і хронічна гіпоксія (кисневе голодування) можуть запустити процес загибелі нервових клітин і стати спусковим гачком для розвитку деменції або старечого психозу.

• Соціальна ізоляція та самотність. Вихід на пенсію, смерть одного з подружжя або друзів, переїзд дітей — усе це розриває звичну соціальну мережу. Людина похилого віку залишається сам на сам зі своїми думками, що є найпотужнішим фактором ризику для розвитку депресії у літніх і тривожних розладів.

• Втрата соціального статусу та мети. Людина, яка завжди була годувальником та експертом на роботі, раптом почувається непотрібною. Це важкий удар по самооцінці та ідентичності.

• Соціально-економічні зміни в Україні. Як зазначають експерти, стрімкі зміни в суспільстві, економічна нестабільність і вимушена міграція молоді призводять до того, що старше покоління залишається без звичної підтримки та почувається викинутим із сучасного життя. Це створює тло постійного стресу, на якому особливо яскраво проявляються психічні розлади.

• Спосіб життя як фактор ризику:

  • Нестача фізичної активності погіршує кровообіг і вироблення “гормонів щастя” (ендорфінів).

  • Незбалансоване харчування, нестача вітамінів (особливо групи B і вітаміну D) безпосередньо впливають на когнітивні функції та емоційне тло.

  • Зловживання алкоголем — часта, але недооцінена причина. Алкоголь не тільки токсичний для мозку, але й посилює перебіг депресії та тривоги, маскуючи їхні справжні симптоми.

Групи ризику, що потребують особливої уваги:

• самотні люди похилого віку, позбавлені регулярного спілкування;

• люди з множинними хронічними захворюваннями, змушені приймати багато ліків (наприклад, комбінації препаратів від тиску, препарати для лікування остеопорозу, антикоагулянти);

• особи з алкогольною або медикаментозною залежністю;

• ті, хто пережив важкі втрати або психологічні травми.

“Найчастіше ми бачимо не одну причину, а їхню сукупність, — пояснює лікар паліативної допомоги— Наприклад, самотній чоловік із гіпертонією та діабетом, який після виходу на пенсію втратив коло спілкування і почав “заливати” тугу алкоголем, — це класичний портрет пацієнта з високим ризиком розвитку як судинної деменції, так і важкої депресії. Наше завдання — розірвати це порочне коло, створивши для нього безпечне середовище й надавши комплексну допомогу”.

Профілактика психічних розладів: інвестиції у здорове довголіття

Що можна зробити, щоб попередити психічні розлади у літніх близьких? Мабуть, багатьох турбує це питання.

І хоча повністю виключити ймовірність розвитку психічних розладів у людей похилого віку неможливо, істотно знизити ризики цілком реально. Профілактика — це не список заборон, а конструктивний шлях створення здорового й насиченого життя, яке саме по собі стає найкращими ліками:

• Фізична активність. Регулярні та посильні навантаження є потужним стимулом для мозку:

  • Поліпшується кровопостачання і живлення нервових клітин, що є прямою профілактикою судинної деменції.

  • Виробляються ендорфіни — “гормони радості”, які природним чином борються з нудьгою і тривожними розладами.

  • Підтримується координація, знижуючи ризик падінь і травм.

• Правильне харчування. Мозок дуже чутливий до того, що ми їмо. Раціон, багатий антиоксидантами, вітамінами й омега-3 кислотами, допомагає захистити нейрони від ушкоджень. Важливо також контролювати вагу, рівень цукру й холестерину, щоб знизити навантаження на серцево-судинну систему.

• Регулярне спілкування. Особисті зустрічі з друзями, дзвінки родичам, участь у клубах за інтересами (наприклад, гурток рукоділля, хор, шаховий клуб). Як показують дані досліджень, наявність міцних соціальних зв’язків знижує ризик розвитку депресії у літніх і сповільнює зниження когнітивних функцій.

• Інтелектуальне навантаження. Мозок, як і м’яз, вимагає тренування. Вивчення нової мови (навіть на базовому рівні), розгадування кросвордів, читання, освоєння планшета або смартфона — усе це створює нові нейронні зв’язки, вибудовуючи когнітивний резерв.

• Управління стресом. Життя літньої людини сповнене стресів — від втрати близьких до проблем зі здоров’ям. Навчитися справлятися з ними допоможуть:

  • Прості дихальні практики (глибокий вдих на 4 рахунки, затримка на 4 і повільний видих на 6) допомагають купірувати панічну атаку, що починається.

  • Йога та медитація для літніх (в адаптованій формі) вчать усвідомленості та розслабленню.

• Регулярні медичні огляди також є обов’язковим правилом.

  • Важливо контролювати хронічні захворювання (серцева недостатність, діабет, гіпотиреоз), звертатися до лікаря при розвитку неприємних симптомів і проходити регулярні скринінги.

Догляд за літніми людьми з психічними розладами: керівництво для родичів щодо вибору підтримки

Коли психічне здоров’я літніх погіршується, змінюється життя всієї родини. Догляд за такими людьми — це щоденна праця, що вимагає не тільки величезного терпіння і любові, але й спеціальних знань. Це марафон, на дистанції якого легко виснажити свої сили. Тому в жодному разі не варто звалювати все тільки на свої плечі. Фахівці Pallium завжди готові приїхати на допомогу й надати необхідний догляд або забрати пацієнта на стаціонарне лікування.

Основні принципи грамотного і дбайливого догляду:

• Створення безпечного і передбачуваного середовища. Тривога і дезорієнтація — постійні супутники психічних розладів у літніх. Завдання рідних полягає у створенні максимально безпечного і стабільного простору.

  • Фізична безпека. Прибрати килими, об які можна спіткнутися, встановити поручні у ванній, заблокувати газову плиту, коли вона не використовується, використовувати замки на вікнах.

  • Психологічна безпека. Уникати перестановок меблів, гучних звуків і сварок у присутності хворого. Передбачуваність заспокоює.

• Суворе дотримання режиму дня і медичних приписів. Режим — це каркас, який тримає людину в реальності.

  • Розпорядок дня. Підйом, прийом їжі, гігієна, прогулянки та відхід до сну в один і той же час створюють відчуття стабільності.

  • Контроль прийому ліків. Це одне з найскладніших і найвідповідальніших завдань. Необхідно неухильно стежити за тим, щоб людина похилого віку приймала призначені нейролептики (Кветіапін, Рисперидон, Галоперидол) , бензодіазепіни, антидепресанти або інші препарати. Пропуск прийому може призвести до різкого погіршення стану.

• Емоційна підтримка та залученість у життя. Хвора людина, особливо зі старечим психозом або деменцією, потребує не опіки, а підтримки. Говоріть спокійно, повільно, ставлячи прості запитання. Не сперечайтеся з маячними ідеями, а переводьте розмову в русло почуттів. Наприклад, “Я бачу, ти засмучений”. Придумайте сімейне дозвілля — перегляд старих фотографій, прослуховування знайомої музики, прості рукоділля, прогулянки на свіжому повітрі — усе це підтримує зв’язок із реальністю і дає відчуття потрібності.

• Допомога в побутових завданнях. У міру прогресування захворювання людина втрачає навички самообслуговування. Слідкуйте за тим, щоб раціон був збалансованим і легким для пережовування. Іноді при деменції люди забувають їсти або, навпаки, їдять постійно.

«Найчастіша помилка родичів — це повністю жертвувати собою в інтересах хворої рідної людини, поки не настане емоційне вигорання”, — зазначають психологи.

Але коли доглядальник виснажений, він не може бути опорою. Важливо визнати, що деякі завдання, особливо ті, що вимагають медичних знань і цілодобової уваги, ефективніше делегувати професіоналам.

Проблеми психічного здоров’я літніх в Україні

На перший план виходить демографічне старіння населення. Але ця проблема є поширеною по всьому світу. Ця тенденція буде тільки посилюватися. Так, за даними ВООЗ до 2030 р. особи віком 60 років і старше становитимуть одну шосту світового населення.

Це означає, що сотні тисяч сімей уже сьогодні або в найближчому майбутньому зіткнуться з віковими змінами та психічними розладами у літніх родичів. Проблема перестала бути вузькомедичною і перетворилася на загальносоціальну.

Але, на жаль, існуюча система охорони здоров’я та соціального захисту не готова адекватно відповісти на цей виклик:

• Критична нестача геріатричних служб. В Україні катастрофічно мало лікарів-геріатрів, а спеціалізовані відділення або клініки, орієнтовані на комплексні проблеми старіння, — велика рідкість. Людині похилого віку з симптомами деменції або депресії часто просто нікуди звернутися, окрім сімейного лікаря, який не завжди володіє необхідною вузькою кваліфікацією.

• Відсутність спеціалізації геронтопсихіатрія — лікаря, який спеціалізується саме на психічних розладах у літніх. В Україні її офіційно не існує. А навчання лікарів-психіатрів у цій галузі є фрагментарним, що призводить до невірних діагнозів і неадекватного лікування. Пацієнта з хворобою Альцгеймера можуть лікувати тільки від гіпертонії, випускаючи з уваги головну причину його стану.

• Обмежені ресурси для важких хворих. Догляд за людиною з прогресуючою деменцією вимагає цілодобового спостереження і спеціальних умов. Державні пансіонати та геріатричні центри фінансуються частково і їх мало. Найчастіше вони переповнені й не можуть надати індивідуальний підхід, а домашній догляд повністю лягає на сім’ю, призводячи до її емоційного та фінансового виснаження. Соціальна підтримка у вигляді допомоги доглядальників або денних центрів розвинена вкрай слабко й недоступна для більшості.

Системні виклики, що стоять перед країною, створюють вкрай несприятливе тло для забезпечення гідного психічного здоров’я людей похилого віку. Тому ситуація в Україні вимагає не стільки приватних рішень, скільки масштабних змін на державному рівні.

Висновок

Психічні розлади у людей похилого віку — це складний виклик, з яким стикаються тисячі сімей в Україні. Як ми переконалися, ці стани не є нормою старіння, а вимагають особливого розуміння, постійної уваги та професійного підходу. 

На жаль, багато з цих захворювань, особливо нейродегенеративні, як деменція, поки залишаються невиліковними. Однак це не безвихідь. Правильна тактика дає змогу взяти їх під контроль, істотно сповільнити розвиток і забезпечити людині гідну якість життя на довгі роки.

Ключ до успіху — у комплексному підході: своєчасна діагностика, регулярне медичне спостереження, грамотна медикаментозна терапія і, що вкрай важливо, правильний щоденний догляд у спеціально створеному середовищі. 

Ним може бути пансіонат для літніх, стаціонар, реабілітаційний центр або правильна паліативна допомога в домашніх умовах.

Pallium пропонує професійну допомогу і турботу для літніх із психічними розладами. Ми створюємо повноцінну систему підтримки вдома у пацієнта, у стаціонарних умовах і підтримуємо дистанційно. Не залишайтеся наодинці зі своєю проблемою — дозвольте нам стати вашими надійними партнерами на цьому непростому шляху.

Залиште заявку на сайті Pallium для консультації, і наші фахівці допоможуть вам знайти оптимальне рішення, підказавши, як можна поліпшити життя вашої близької людини вже сьогодні.

Джерела

1. https://www.medicalnewstoday.com/articles/142214

2. https://www.medicalnewstoday.com/articles/314209

3. https://www.verywellhealth.com/dementia-definition-5443257