⌚ Працюємо: Пн.- Пт: 8:00-15:30 ➽ ➽ ➽
Види полінейропатії при ВІЛ/СНІДі та їх симптоми
Невропатичний біль, включаючи полінейропатії, виникає приблизно у 40% хворих на СНІД.
Больові синдроми, що спостерігаються при ВІЛ-інфекції, можна розділити на кілька категорій за етіологією: викликані безпосередньо ВІЛ-інфекцією або імуносупресією, викликані лікуванням СНІДу та не пов'язані з ВІЛ.
Основні типи периферичної нейропатії у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом включають:
Переважно сенсорна невропатія при СНІДі (ПСН)
Безпосередньо пов'язана з ВІЛ-інфекцією.
Часто є пізнім проявом.Найпоширеніша болюча невропатія. Переважний симптом — біль у підошвах стоп (у 60% пацієнтів). Також характерна парестезія (оніміння, поколювання) тилу стопи і підошов.
Токсична невропатія
Викликана побічними ефектами антиретровірусних препаратів, таких як диданозин (ddI), зальцитабін (ddC), ставудин (d4T), а також противірусними (фоскарнет) і протитуберкульозними препаратами (ізоніазид).
Хвороблива токсична невропатія. Може бути пов'язана з периферичною невропатією.
Імуноопосередковані запальні демієлінізуючі поліневропатії (ВДП)
Імуноопосередкована демієлінізація, включаючи гострий (синдром Гійєна-Барре) і хронічний ВДП. Може виникати в гострій або латентній фазах ВІЛ-інфекції.Переважно моторно-пов'язані. Сенсорні аномалії рідкісні.
Цитомегаловірусна (ЦМВ) полірадикулопатія
Інфекційна, асоційована з ЦМВ-інфекцією. Характерна для пізньої фази ВІЛ.
Часто супроводжується корінцевими болями. Початок підгострий, дефіцит функцій обмежений корінцями крижових або поперекових нервів. Уражаються сенсорна і рухова функції, а також сфінктери на ранньому етапі. Прогресування носить невблаганний характер.
Множинний мононеврит
Може бути вірусної або невірусної етіології. Характерний для перехідної (CD4 200–500) і пізньої фаз (<200).
Виявляється сенсорним або моторним дефіцитом у проекції множинних спинальних, краніальних і периферичних нервів. Може прогресувати в хронічну ВДП.
Виникає після оперізуючого лишаю (Herpes zoster).Хронічний біль, пов'язаний з пошкодженням нервових тканин.
Визначення та принципи паліативної допомоги при ВІЛ/СНІДі
Палліативна допомога — це підхід, що покращує якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами, пов'язаними із захворюванням, що загрожує життю, шляхом запобігання та полегшення страждань.
Вона фокусується на пацієнті та його родині, розглядаючи фізичні, інтелектуальні, емоційні, соціальні та духовні потреби.
Ключовими елементами є полегшення страждань – фізичних, психічних, душевних та соціальних.
Переважно сенсорна невропатія при СНІДі
Найбільш поширеною є симетрична переважно сенсорна болюча периферична невропатія. Як правило, це пізній прояв, який найчастіше відзначається у пацієнтів зі СНІДом. Захворюваність на цей вид невропатії серед контингенту хоспісів варіює від 10 до 26%. Переважним симптомом приблизно у 60% пацієнтів є біль у підошвах стоп. Нерідкою є парестезія, яка зазвичай вражає тильну частину стопи і підошву.
У більшості пацієнтів присутні прояви периферичної невропатії (найчастіше — це відсутність або зниження колінного рефлексу і підвищений поріг відчуття болю і вібрації), і в міру прогресування ознак симптоми часто
обмежуються тільки стопою. Хоча скарги пацієнтів носять переважно сенсорний характер, в електрофізіологічних дослідженнях було показано як сенсорне, так і моторне залучення.
Імуноопосередковані невропатії
Гострий синдром Гійєна-Барре був описаний у зв'язку з сероконверсією (інфекція групи I), але може відбуватися в будь-який час. Як гострі, так і хронічні запальні демієлінізуючі поліневропатії є переважно моторно-пов'язаними, а сенсорні аномалії рідкісні. Множинний мононеврит проявляється сенсорним або моторним дефіцитом у проекції множинних спинальних, краніальних і периферичних нервів і може
прогресувати з переходом у хронічну запальну демієлінізуючу поліневропатію.
Інфекційні невропатії
Полірадикулопатії (асоційовані з цитомегаловірусною інфекцією) часто супроводжуються корінцевими болями і мають характерний перебіг. Початок зазвичай носить підгострий характер, і дефіцит функцій на початку обмежується корінцями крижових або поперекових нервів. Уражаються як сенсорна, так і рухова
функції, і зазвичай на ранньому етапі відбувається залучення сфінктерів. Прогресування має невблаганний і безжальний характер.
Гаррісон із співавторами виявив три змінні величини, пов'язані з болем при оперізуючому лишаї: розмір загоєння ураження; розмір покриття струпами і кількість нових пухирців. За результатами їх дослідження значення вихідного болю було прогностичним фактором повернення до функціонування в повсякденному житті. Більш того, значення болю на момент обстеження і в термін один місяць було достовірним прогностичним фактором хронічного болю
Токсичні/пов'язані з харчуванням невропатії
У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією токсичні та пов'язані з харчуванням нейропатії відзначалися з наступних причин:
•алкоголь;
•вітамінна недостатність (B6, B12);
•протиретровірусні препарати (диданозин, зальцитабін, ставудин);
•противірусні препарати (фоскарнет);
•профілактика РCР (дапсон);
•протибактеріальні засоби (метронідазол);
•протитуберкульозні препарати (ізоніазид, рифампін, етіонамід);
•протипухлинні засоби (вінкристин, вінбластин).
Хворобливі невропатії залежно від стадії ВІЛ-інфекції
В цілому, тип нейропатії варіює залежно від стадії інфекції наступним чином:
• гостра або сероконверсійна фаза ВІЛ-захворювання асоціюється з мононевритами, плечовою плексопатією та гострою демієлінізуючою поліневропатією; J латентна (прихована) або безсимптомна фаза (CD4+ T лімфоцити > 500/мм3) характеризується гострими та хронічними демієлінізуючими поліневропатіями.
•перехідна фаза (200-500 клітин CD4+) ха рактеризується оперізуючим герпесом (лишаєм) та множинним мононевритом;
•пізня фаза захворювання на ВІЛ (<200 клітин CD4+) характеризується ВІЛ-переважаючою сенсорною поліневропатією, ЦВМ-невропатією, множинним мононевритом, автономною невропатією, мононевропатіями внаслідок менінгеальних захворювань і токсичними невропатіями, викликаними токсичною дією антиретровірусних препаратів
Алгоритм паліативної допомоги при полінейропатії
Оскільки полінейропатія викликає нейропатичний біль, її лікування вимагає застосування як опіоїдних, так і допоміжних лікарських засобів (ад'ювантів).
Паліативна допомога при ВІЛ/СНІДі повинна бути комплексною, включаючи купірування болю, лікування інших симптомів, психологічну та духовну підтримку.
Діагностика та етіотропне лікування
1. Комплексна оцінка болю: Включає збір точних анамнестичних даних (особливо про прийом ліків, які можуть викликати невропатію) та фізикальне обстеження.
Оцінка болю повинна бути безперервною. Для визначення механізму болю (нейропатичний) використовують дескриптори болю (пекучий, стріляючий, колючий, відчуття «удару електричним струмом»).
2. Етіотропна тактика: Оскільки частина невропатій викликана лікуванням ВІЛ-інфекції, необхідна зміна антиретровірусного режиму (відміна або заміна дидеоксинуклеозидів, таких як диданозин, зальцитабін, ставудин).
3. Лікування ВІЛ-інфекції: При ВІЛ-обумовленій периферичній невропатії високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) може бути корисна як для лікування, так і для профілактики больового синдрому, оскільки ступінь тяжкості невропатії пов'язаний з вірусним навантаженням.
Фармакотерапія нейропатичного болю💉
Лікування болю проводиться за принципами «анальгетичної драбини ВООЗ», але для нейропатичного болю пріоритет віддається ад'ювантам, які використовуються в поєднанні з опіоїдами та НПЗП на всіх ступенях.
Ад'юванти (коаналгетики):
• Антидепресанти (трициклічні): Рекомендуються для лікування нейропатичного болю.
◦ Амітриптилін (25 мг внутрішньо на ніч або 12,5 мг 2 рази на добу) є найбільш вивченим і ефективним. Початок ефекту може настати протягом годин або доби, а пік — через 2–4 тижні. При постгерпетичній невралгії призначають у низьких дозах (12,5–25 мг на ніч).
• Протисудомні препарати: Ефективні при гострих, смикаючих, стріляючих дизестезіях.
◦ Габапентин — має високий ступінь безпеки, не має відомої взаємодії з лікарськими засобами і широко застосовується. Початкова доза: 300 мг/добу, збільшується до 900–3200 мг/добу в трьох окремих дозах.
◦ Карбамазепін (200–400 мг 3 рази на добу), фенітоїн, вальпроат.
• Баклофен: Може використовуватися при лікуванні пароксизмальних нейропатичних болів. Початкова доза 5 мг 2–3 рази на день, поступово збільшується до 30–90 мг на добу.
• Оральні місцеві анестетики: Наприклад, мексилетин. Може бути корисний при тривалих дизестезіях або стріляючих болях, рефрактерних до інших препаратів.
• Кортикостероїди: Мають аналгетичний потенціал при нейропатичному та запальному болю.
• Бензодіазепіни (наприклад, алпазолам, клоназепам) також можуть використовуватися при нейропатичному болю. Для м'язових спазмів/спастичності може використовуватися Діазепам.
Нефармакологічні методи:
• Фізіотерапія: Шкірна стимуляція (тепло, холод, масаж), черезшкірна електрична стимуляція нервів (ЧЕСН), постільний режим, голковколювання.
• Психотерапія: Гіпноз, розслаблення (наприклад, ритмічне дихання), відволікання і переформулювання, освіта пацієнта.
• Анестезіологічні маніпуляції (регіонарна анестезія, хордотомія) — при неефективності загальноприйнятих методів.
Інтегрований підхід і підтримка
Нейропатичний біль, як і будь-який біль, може посилюватися тривогою і депресією, які знижують больовий поріг. Психологічна та духовна підтримка повинна бути обов'язковим доповненням до медикаментозної терапії.
Важливо, щоб при лікуванні болю приділялася увага психосоціальним проблемам, особливо тому, що депресія, занепокоєння та відсутність соціальної підтримки асоціюються з підвищеним ризиком болю у людей, які живуть з ВІЛ.