Фармакологічне лікування делірію

  Делірій поширений у людей із серйозними захворюваннями. 

• Делірій може мати фізіологічні причини, які можна класифікувати як гіперактивний, гіпоактивний або змішаний. 

• До поширених оборотних етіологій належать інфекції, запор, затримка сечі, прийом ліків, порушення електролітного балансу та недосипання. 

• Початкові стратегії лікування повинні включати виявлення та лікування основної причини, а також нефармакологічне лікування. 

• Однак, коли ці стратегії неефективні, можуть знадобитися фармакологічні втручання для забезпечення безпеки пацієнтів та персоналу. 

Антипсихотики  1 -го покоління

• Галоперидол   (Haldol). Хоча FDA не схвалило жодного препарату для лікування делірію, галоперидол використовується найчастіше, оскільки його можна безпечно вводити перорально, підшкірно та парентерально. 

• Початкові дози становлять 0,5–1 мг перорально/підшкірно/внутрішньовенно. Титрування може відбуватися на 2–5 мг кожні 1 годину за потреби, доки не буде встановлено загальну добову потребу, яку потім вводять щодня або двічі на день. 

• Рекомендована максимальна доза становить 100 мг/день. Внутрішньовенний або підшкірний галоперидол може спричиняти менше екстрапірамідних симптомів, ніж пероральний, але може спричиняти більш значне подовження інтервалу QTc.

• Хлорпромазин   (торазин) має сильніший седативний ефект, ніж галоперидол, для пацієнтів, яким потрібна седація. 

• Початкова доза становить 25–50 мг перорально або внутрішньовенно. Титрування може відбуватися на 25–50 мг кожні 1 годину, доки не буде встановлена ​​загальна добова потреба, яку потім вводять щодня або двічі на день. 

• Для внутрішньовенного введення рекомендується повільне титрування. Максимальна доза становить 2000 мг/день.

Антипсихотики     2 -го покоління . 

Також відомі як атипові антипсихотики, наразі немає доказів покращеної ефективності антипсихотиків 2-го покоління, тому вони не вважаються препаратами першої лінії. Тим не менш, ці препарати пов'язані з меншою кількістю екстрапірамідних побічних ефектів, ніж антипсихотики 1-го покоління, тому у пацієнтів з екстрапірамідними реакціями в анамнезі на антипсихотики 1-го покоління цей клас препаратів може бути кращим. 

Для пацієнтів з гострим збудженням, яким потрібен початок дії протягом кількох хвилин, медичні працівники повинні знати, що ці препарати діють не так швидко, як звичайні антипсихотики. 

• Оланзапін  (Зіпрекса). Початкова добова доза становить 2,5-5 мг перорально. Його часто призначають на ніч. Через тиждень дозу можна збільшити до 10 мг на день; потім до 20 мг на день. Доступні таблетки, що розсмоктуються у роті (Зідіс). Він продемонстрував ефективність при нудоті, викликаній хіміотерапією 

• Кветіапін  (Сероквель) спочатку призначають перорально у дозі 25 мг один або два рази на день, яку можна збільшувати на 25-50 мг на дозу кожні 2-3 дні. Порівняно з атиповими нейролептиками, він має найменше екстрапірамідних побічних ефектів, але має більший ортостатичний та седативний потенціал. Це антипсихотичний препарат вибору для пацієнтів з хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві.

• Рисперидон   (Респеридал) призначають перорально по 1-2 мг на ніч і поступово збільшують на 1 мг кожні 2-3 дні, доки не буде досягнуто ефективної дози (зазвичай 4-6 мг перорально). Він має мінімальну антихолінергічну дію та не викликає ортостазу. Це найменш седативний препарат цього класу антипсихотиків.

• Арипіпразол  (Абіліфай) початкова доза 2 мг на день перорально (таблетка, розчин, що розпадається), повторювати дозування кожні 4-6 годин за потреби до максимальної дози 15 мг/день. Найменша ймовірність подовження інтервалу QTc у ретроспективних дослідженнях. Має менше седативного та екстрапірамідного побічних ефектів, але може спричиняти ортостаз. Не потребує корекції дози при нирковій або печінковій недостатності. 

Ризики.     

FDA опублікувало попередження щодо підвищеного ризику смерті та інсульту при використанні антипсихотичних препаратів першого або другого покоління для лікування психозу, пов'язаного з деменцією, у пацієнтів похилого віку. 

• Це попередження ґрунтується на обмежених дослідженнях, які не були повторені та не розглядають короткострокове застосування антипсихотичних препаратів для лікування делірію, особливо у невиліковно хворих пацієнтів. 

• Оскільки делірій є поганим прогностичним маркером, цілі догляду та цінності необхідно обговорювати та враховувати щодо медикаментозного лікування делірію. 

Бензодіазепіни.   

Бензодіазепіни можуть погіршувати делірій та спричиняти синдром відміни. Тому, якщо пацієнт не вмирає гостро і перевага надається седації; збудження пацієнта є сильним та неконтрольованим; пацієнт відміняє бензодіазепіни чи алкоголь; або страждає від надлишку антихолінергічних препаратів, бензодіазепінів слід уникати при потенційно оборотних формах делірію.  

Мелатонін.     

Цей гормон виробляється природним чином у шишкоподібній залозі та може допомогти регулювати цикл сну та неспання. Рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження підтвердили використання мелатоніну та аналога мелатоніну (рамелтеону) для профілактики делірію у госпіталізованих пацієнтів групи ризику.  

References

1. Breitbart W, Bruera E, Chochinov H, Lynch M.  Neuropsychiatric syndromes and psychological symptoms in patients with advanced cancer.  J Pain Symptom Manage. 1995; 10:131-41.

2. Breitbart W, Marotta R, Platt MM, et al.  A double-blind trial of haloperidol, chlorpromazine, and lorazepam in the treatment of delirium in hospitalized AIDS patients.  Am J Psych. 1996; 153:231-7.

3. Jackson KC, Lipman AG.  Drug therapy for delirium in terminally ill patients.  Cochrane Database 2004; Syst Rev 2: CD004770.

4. Inouye SK, Bogardus ST Jr, Charpentier PA, et al.  A multicomponent intervention to prevent delirium in hospitalized older patients.  N Engl J Med.  1999; 4:340:669-76.

5. Lawlor PG, Gagnon B, Mancini IL, et al.  Occurrence, causes, and outcome of delirium in patients with advanced cancer: a prospective study.  Arch Intern Med. 2000; 160:786-94.

6. McIver B, Walsh D, Nelson K.  The use of chlorpromazine for symptom control in dying cancer patients.  J Pain Symptom Manage. 1994; 9:341-5.

7. Menza MA, Murray GB, Holmes VF, Rafuls WA.  Decreased extrapyramidal symptoms with intravenous haloperidol. J Clin Psych.  1987; 48:278-280.